У багатьох читачів закономірно виникне запитання: де всі ці померлі від кору люди? Чому ми їх не бачимо навколо і нічого не чуємо про них?
Тому, що в Україні, попри негативні тенденції, великий відсоток людей продовжує вакцинуватися. І спалахи кору не стали нормою, вони досі розглядаються як надзвичайна подія. Ще тому, що нам пощастило жити в європейській частині континенту, а наші західні сусіди значно відповідальніше ставляться до щеплень і зазвичай не завозять кір до нас.
Але не всім на планеті пощастило так само 48.
Якщо проаналізувати всесвітні дані за 2010 рік, то можна побачити, що від «нестрашної дитячої хвороби», кору, серед дітей віком 1–4 років померло 3,8 %. Для порівняння: потонуло 3,3 %; загинуло в ДТП 2,9 %; 2,5 % померло від вроджених вад; згоріло 2,4 %; померло від туберкульозу 1,3 %; розбилося при падінні 1,1 %; помер внаслідок епілепсії 1 %.
Чому тисячі наших співгромадян відмовляються вакцинувати своїх малят від кору, але водночас учать правильно переходити через дорогу? Чому слово «туберкульоз» звучить страшніше за слово «кір»?
Хоча є одне слово, якого бояться ще більше. Це «СНІД» 49.
У 2016 році серед усіх дітей світу віком від одного місяця до п’яти років 1 % помер від кору. Стільки ж померло від СНІДу. Виходить, СНІД теж нестрашна хвороба?
І все сказане стосується не лише кору. Коли здійснюєш аналіз «ризик —користь», сидячи на кухні, а з інструментів маєш олівець і доступ в інтернет, багато речей починають сприйматись інакше.
Наприклад, обов’язкова вакцина АКДП має певні потенційні ускладнення:
температура в 1 з 4 дітей;
блювання в 1 з 50 дітей;
судоми в 1 з 14 000 дітей;
тяжка алергічна реакція в 1 з 1 000 000 дітей 50.
Усе це, звісно, неприємно, і хто би при світлій пам’яті наражав власне чадо на додаткові небезпеки? Але всіх небезпек уникнути не вийде. Ми можемо лише обрати ризик, на який готові піти. І бажано обрати, керуючись холодною логікою, а не емоціями.
Ось які ускладнення має «абсолютно нестрашний кашлюк» (як його тепло називають антивакцинатори):
пневмонія в 1 з 4 дітей;
судоми в 1 зі 100 дітей;
зупинка дихання в 3 з 5 дітей;
смерть в 1 зі 100 дітей 51.
Деякі аргументи проти вакцин, аби бути спростованими, не потребують навіть знання якоїсь специфічної інформації, бо вони просто не мають внутрішньої логіки. Наприклад, те, що щеплення проти гемофільної палички робити не потрібно, бо сьогодні дітей вакцинують тільки від гемофільної палички типу b, а крім неї існують ще типи а і f.
Воістину геніальна думка, чи не так? На районі вимкнули гарячу воду? То нумо викручувати лампочки в під’їздах, однаково ж навколо розруха! Разом з тим у США вакцинація від Hib дозволила знизити кількість хвороб, які вона викликає, на 99 %. До вакцинації від Hib щороку гинуло близько тисячі дітей 52.
Або ж візьмімо закид, що дітей не треба вакцинувати від гепатиту В, бо вони не займаються незахищеним сексом і не колють собі наркотики. Хочеться нагадати, що діти — це homo sapiens віком до 18 років. Очевидно, вони ніколи не займатимуться сексом (тим паче незахищеним), ніколи не спробують ін’єкційних наркотиків, ніколи не підуть до стоматолога, їх ніколи не оперуватимуть, їм не переливатимуть кров і не робитимуть татуювань. Крім того, їхні матері ніколи не бувають інфікованими гепатитом В. А саме від цього й повинна захищати вакцинація, яку роблять ще в пологовому будинку.
Як так вийшло, що запровадження вакцинації в США знизило кількість випадків гепатиту В у 2,5 раза (особливо серед народжених після 1991 року, коли почали вакцинувати)? 53
Окремо слід згадати антивакцинаторів-командос. Це такі інтернет-особистості, які пишуть інкогніто, регулярно й так, щоб їхні дописи максимально поширювались і тими, хто виступає проти щеплень, і тими, хто ще не визначився.
Улюблений полемічний прийом цих діячів — так званий «галоп Гіша». Це коли опонент починає закидати вас аргументами в такій кількості і з такою швидкістю, що відповісти на кожен немає змоги. Якість аргументів при цьому його абсолютно не цікавить. У випадку антивакцинальних дописів аргументи включають безліч посилань на публікації, вирвані з контексту цитати, перекручені результати досліджень, маніпуляції та відверту брехню. Розрахунок на те, що ніхто не піде перевіряти, що насправді написано в статті, на яку ти посилаєшся. Для непідготованої публіки сама лише кількість перерахованих публікацій уже є доказом «мудрості» пропагандиста.
Наприклад, вам можуть розповідати, що прийом вітамінів ефективніший за вакцини, посилаючись на статтю, де просто написано, що вітамін А корисний. Або ж наводити всілякі показники низької ефективності щеплень, забувши сказати, що ці дані 50-річної давнини, коли вакцини були інші та й графік щеплень відрізнявся. Досить часто можуть доводити, що внаслідок хвороби в людей створюється кращий імунітет до неї ж у майбутньому, ніж після щеплень. І дуже часто так і є! Але, як завжди, з маленькими нюансами 54. Приміром, нігерійці, які перехворіли на кір, мають ефективніші антитіла, ніж щеплені люксембуржці.
Питання в тому, якою ціною отримані ці незрівнянні антитіла. Цікава інформація: у 2000 році в Люксембурзі на кір перехворіло 0 людей, а в Нігерії — 212 183 55. Там само від кору в 2000 році померло 19 % усіх дітей до 5 років. А на згадку лишився прекрасний імунітет.
То чому в захисників вакцин не виходить спростовувати всю цю маячню? Тому, що написати «сенсаційну новину про круті нігерійські антитіла» можна за дві хвилини. А для того щоб у звітах ВООЗ знайти дані по Нігерії для певного захворювання за певний рік, а потім — те саме для Люксембургу й порівняти їх, потрібно витратити годину. І за цю годину, поки хтось сумлінний спростовує одне-єдине посилання маніпулятивного антивакцинатора, останній встигне накатати ще тридцять. Якщо цього антивакцинатора спіймати на брехні та вказати на це, він може просто сказати: «Та ти сам брехло». І його аудиторії цього буде цілком достатньо. Тому ефективна боротьба з більшістю антивакцинаторів неможлива в площині цивілізованих дебатів. Їм просто не треба давати голосу в публічному медіапросторі. (Це можна вважати закликом до журналістів. Не завжди доцільно висвітлювати позиції обидвох сторін у конфлікті.) Повірте, для критики окремих питань вакцинації можна запрошувати експертів, які загалом щеплення підтримують, але їм вистачає фаховості знаходити точки для покращення й змін. Що ж до медиків, які відмовляють своїх пацієнтів від щеплень (без науково обґрунтованих причин), то для них має бути лише один засіб впливу — вовчий білет без права практикувати медицину.
А паралельно із цим держава має суворо й чітко впроваджувати вакцинальну політику, не заграючи з популістичними гаслами та не ведучись на різні юридичні маніпуляції. Усе це разом дає чудовий ефект, бо саме так воно й працює в більшості цивілізованих країн, де люди вакцинуються, живуть довше, багатше та щасливіше. Навіть не здогадуючись, що «щеплення їх убивають». Коли конспірологія стає реальністю?