Нам усім чудово відомо, що уряд РФ дуже переймається добробутом усіх людей на планеті. Звісно, зараз стало особливо модно валити будь-які негаразди (і власну неоковирність) на містичну «руку кремля».
Але чи є в цьому зерно істини?
Американські дослідники звернули увагу, що росіяни надзвичайно цікавляться сферою щеплень у США 56. Учені проаналізували американський сектор твіттера і от що виявили.
Російські боти і тролі у твіттері відіграють значну роль у висвітленні теми вакцинації, вони пишуть про неї достовірно частіше за звичайних користувачів, а російські комерційні боти постять антивакцинальний контент на 75 % частіше від інших користувачів. Водночас російські спам-боти (яких дуже легко виявити) не декларують чіткої позиції, не постять інформації про хвороби, а просто вкидають гучні заголовки про вакцини, щоб збільшити кількість кліків на потрібному контенті й підігрівати інтерес до теми. Російські тролі постять порівну про- і антивакцинального контенту, створюючи картину палкої дискусії і поляризуючи суспільство.
Особливо цікавими є твіти, розміщені з хештегом «VaccinateUS». Порівняно з іншими твітами, вони містять менше помилок у словах і знаках пунктуації. Але у фразах більше граматичних помилок, неприродно вжитих слів і дивних фразеологізмів (таке буває за активного використання гугл-транслейту).
У твітах з хештегом «VaccinateUS» і про-, і антивакцинальні аргументи висуваються для претензій до уряду, наголошення, що «свобода, демократія і конституція в небезпеці», для натяків на конспірологічні теорії. У цих самих твітах (на відміну від інших) є аргументи, що торкаються раси, етносу, релігії — тобто тих тем, які найбільше розділяють суспільство. Ну і, звісно, уся ця російська ботоферма паралельно поширює комп’ютерні віруси.
Підігрівання антивакцинальної полеміки в США за допомогою російських ботовкидів — підтверджений факт. Це дуже зручно: сприяє поширенню інфекцій і розхитує соціальну сферу.
Дуже добре, що в нас із усіма сусідами прекрасні стосунки. І ніхто подібних кібератак на Україну не здійснює. І щоразу, побачивши чергову сенсацію про #вакцинынасубивают, можна сміливо поширювати її в соцмережах, не задумуючись про наслідки.
Усім, хто вірить у всесвітню змову, варто поміркувати над таким питанням: як так виходить, що темпи й обсяги вакцинації у світі щороку збільшуються, а кількість населення, особливо в найбідніших країнах (куди буцімто завозять найбільш смертельні вакцини), не тільки не скорочується, а й стрімко зростає? Невже вороги роду людського не могли придумати ефективнішого інструменту для геноциду?
Чи є інша можлива відповідь?
26 Фуфломіцин — це препарат, який не працює, про що, власне, і свідчить його «назва».
Розділ 5 Гомеопатія
Кожен сучасний популяризатор доказової медицини (і науки загалом) вважає за свій священний обов’язок проїхатись асфальтоукладачем по нещасній гомеопатії. Ну що ж, автор цієї книжки винятком не стане, однак спробує зробити це не в надто нудний спосіб.
Перш ніж читати далі, запам’ятайте: Її Величність Королева Великої Британії має власного гомеопата! (До цього ми ще повернемося наприкінці розділу.)
Мабуть, жодна «слизька» медична тема не викликає стільки резонансу в медіа, науковому середовищі та серед звичайних громадян, як гомеопатія. І популярністю своєю вона завдячує трьом речам: скандальності, неосвіченості і традиції.
Разом з тим відверто зневажливе ставлення (у компанії з висловлюваннями) спеціалістів і скептиків щодо гомеопатії часто зле жартує з ними самими. Погодьтеся, важко переконати людину у вашій правоті, використовуючи в ролі аргументів лише приниження й знецінення. Тому нам залишається відкинути всі упередження й розглянути гомеопатію детально, як вона є. Так би мовити, «у власному соку».
Це вчення (хоча запросто можна сказати і «вірування» чи «ідеологія») є продуктом запаленого мозку лише однієї-єдиної людини — гера Ганемана, німецького лікаря XVIII–XIX століть. Самюель Ганеман, слід віддати йому належне, під час своєї медичної кар’єри справедливо зауважив, що тогочасні медичні втручання, маніпуляції та ліки є в найкращому випадку не надто ефективними, а в найгіршому — просто ведуть пацієнта до могили прискореним темпом. Справді, основним способом допомоги стражденним у ті часи було кровопускання, яке, безперечно, у деяких випадках є помічним, проте в переважній кількості хвороб лишить людину з тими самими симптомами, ще й із крововтратою на додачу. Ефективних (у сучасному розумінні) ліків було мало, а левову частку асортименту аптекарів складали токсичні мазі чи сумнівні настоянки. Наука сучасного зразка була ще в ясельному віці. І, як усі діти, що вчаться ходити й говорити, періодично белькотіла цілковиту нісенітницю з надзвичайно впевненим виразом обличчя, обмащуючись при цьому коричневою субстанцією з підозрілим запахом.
І саме в такому середовищі професійно формувався наш Ганеман. Звісно, як людина непересічна (далі ми оцінимо масштаби його креативності), він хотів допомогти своїм пацієнтам, покращивши тогочасні медичні технології. Зокрема, він досліджував тодішню новинку фармакології — хінне дерево, яке в Європі було величезною рідкістю. А застосовували його кору для лікування малярії. Аж раптом Ганеман помітив, що ефекти, які викликало вживання кори хінного дерева, неабияк нагадували симптоми малярії 57.
Із цього спостереження він зробив висновок, що речовина, яка викликає певні симптоми, може ці самі симптоми полегшувати. Таким чином сформулювався перший постулат учення: «Лікуй подібне подібним». Того вчення, яке в результаті отримало ім’я гомеопатія.
Додайте до такого логічного (на перший погляд) висновку багато вільного часу, натхнення й фантазії — і ви отримаєте величезний список різноманітних речовин, які викликають різні симптоми. Викликають вони їх насправді чи ні — питання десяте. Оскільки в псевдонауці (а гомеопатія є чи не найяскравішим її представником) усі спостереження та факти мають укладатися в базову теорію. А якщо вони ніяк туди вкладатися не хочуть, то можна ці факти підрізати, перекрутити, замінити, додумати, проігнорувати чи й зовсім вигадати. Менше з тим: ми маємо перелік речовин. І деякі з них справді можуть бути токсичними для організму. То як ними лікувати, щоб не вбивати кожного другого бідолаху-клієнта? Елементарно: застосовувати дуже маленькі концентрації діючої речовини, або, як це називається в гомеопатії, — розведення. Головний інструмент гомеопатії — великі розведення, о іронія! Та багато хто собі навіть не уявляє, наскільки вони великі. Уявіть, що ми взяли якусь надзвичайно таємничу цілющу субстанцію (наприклад, фекалії носорога-альбіноса) в кількості 1 грам. Розкалампоцали її у 100 мілілітрах води. Потім узяли 1 мілілітр цієї, хм… рідини й додали в 100 мілілітрів чистої води, потрусили, узяли 1 мілілітр нового розчину, знову розвели — і так далі 30 разів поспіль. Те, що ми отримаємо в результаті, є типовим гомеопатичним розчином у розведенні 30С. Але що це означає на практиці? Уявіть водну сферу, яка заповнює весь простір між Землею і Сонцем. Ми знаємо, що десь у ній захована одна особлива молекула. Яка ймовірність знайти цю молекулу? Така сама, як імовірність знайти молекулу фекалій (хай що це означає) носорога-альбіноса в нашому препараті. Таким чином, майже всі гомеопатичні препарати з великими розведеннями (існують ще більші, ніж у нашому прикладі) не містять ЖОДНОЇ молекули діючої речовини. Це ставить гомеопатичне вчення перед новим викликом: як пояснити дієвість своїх ліків? Адже якщо у воді, крім води, нічого немає, то що ж спричинює «лікувальну дію»?