Даєте дитині інгалюватись АКК? Знайте: робите це на власні страх і ризик, а відповідальним за це не буде ніхто, бо ви порушуєте офіційну інструкцію до препарату.
Але чи є взагалі якісь ризики?
Насамперед запалення (яке супроводжує інфекцію) саме по собі підвищує згортання крові. АКК діє в тому самому напрямку. Що потенційно може призводити до тромбоутворення.
В інструкції зазначають: «Даних щодо обмеження застосування у дітей немає». У рекламних матеріалах узагалі закликають застосовувати з перших днів життя 156. Але чому тоді сказано, що матерям у разі застосування АКК треба припиняти грудне вигодовування? Невже є небезпека для дитини, яка може отримати АКК з грудним молоком?
Відповідь на цю логічну суперечність дасть американська інструкція до АКК: «Ефективність і безпечність у педіатрії не досліджувалася». (Про те, що ніяких інфекцій у показаннях до застосування там немає, можна не згадувати 157.)
Американці пишуть, що АКК не можна застосовувати без лабораторних аналізів згортальної функції крові. Чи всі батьки перевіряють своїй малечі коагулограму (набір тестів згортання крові) перед кожним прийомом АКК?
АКК прекрасно всмоктується в кровотік, тому, коли дитина його вдихає, можна бути впевненим, що препарат швидко потрапляє в кров. А оскільки АКК аж ніяк не фуфломіцин, потенційні побічні ефекти цілком реальні й дуже серйозні.
Підсумуймо.
Небулізувати АКК в разі інфекції — це давати не той препарат від не тієї хвороби, не тому пацієнту і не в той спосіб, порушуючи інструкцію і наражаючись на небезпеку ускладнень, без жодних доказів позитивного ефекту.
Це небезпечно, бездоказово, але модно і стильно. «Лорде Гіаль»
Звісно, для цілковитої небулайзерної гармонії нам потрібен третій персонаж.
«Лорде Гіаль» — чергова бовтанка (гіпертонічний розчин натрію хлориду + гіалуронова кислота), яку рекомендують вдихати через небулайзер дітям із аденоїдами, інфекціями носоглотки, сезонним та алергічним ринітом.
Уважний читач інструкції помітить, що в ній відсутні опис фармакологічної дії, взаємодія з іншими препаратами, інформація про передозування 158.
І це невипадково. Бо, згідно з інструкцією, «Лорде Гіаль» НЕ Є лікарським препаратом! Він зареєстрований як «медичний виріб».
Медичні вироби (вироби медичного призначення, медична техніка) — це системи, пристрої, транспортні засоби, устаткування, пристосування, приладдя, інструменти, перев’язувальні й шовні засоби, ємності для зберігання зразків, калібратори, програмне забезпечення тощо 159.
Ну, загальну картину ви вловили, правда?
«Лорде» — виріб. Отже, фармакокінетики й фармакодинаміки виробникові можна було не досліджувати. Чому його не зробили препаратом? Бо так швидше й дешевше. Можна не проводити клінічних досліджень, не треба доводити ефективності. Люди все одно інгалюються, бо їм себе не шкода.
Цікаво, що навіть звичайний розчин натрію хлориду у воді — це ліки, а не виріб! 160
135 Провідна світова організація, яка займається розробкою протоколів лікування сепсису, тобто тяжкої загальної інфекції в організмі.
143 Поширена практика — ротація антисептиків. Тобто в окремій лікарні чи відділенні складається графік: місяць використовуємо антисептик А, наступного місяця — В, і так по колу. Робиться це для того, аби мікроби не встигали «звикати» до того, чим їх труять.
Розділ 12 Спортивна не-медицина
У пантеоні сучасної медичної науки та практики трохи на периферії переминається з ноги на ногу сфера спортивної медицини. Ця метафора не є ознакою зневажливого ставлення автора, як міг би несправедливо подумати читач. Радше проблема в тому, що під однією назвою ми маємо три різні медичні сфери, які, хоч і пов’язані, займаються зовсім різними питаннями.
По-перше, спортивна медицина досліджує, що буде з тілом, якщо воно займатиметься фізичними навантаженнями різної інтенсивності. Це включає такі наукоємні аспекти: як краще накачатися, як збільшити витривалість, як не знищити організму в гонитві за медалями, як безпечно тренуватися і ще багато іншого. З кожного питання написані десятки окремих томів літератури. А всі охочі можуть легко отримати рекомендації з кожної теми від відповідних спеціалістів.
По-друге, спортивна медицина займається супроводом спортсменів у контексті змагань та ігор, досліджує, як надавати невідкладну допомогу в польових спортивних умовах, як правильно стежити за станом атлетів (автор дуже рекомендує всім любителям, які беруть участь у забігах чи веломарафонах, ретельно й відповідально підходити до медичного обстеження перед спортивним заходом, бо кількість раптових смертей щороку під час пів- та повних марафонів ніяк не знижується). Крім того, вона опікується атлетами в спорті високих досягнень — так завуальовано називається допінг-індустрія. Автор не розкриває цієї теми, однак може запевнити зацікавлених, що в цій книжці то тут, то там кілька разів згадуються допінг-препарати (так, на жаль, доведеться прочитати всю книжку, щоб знайти цю інформацію).
По-третє, спортивна медицина займається лікуванням спортсменів, хоча це навряд чи справедливо іменувати окремим розділом. Адже, хоч спортсмени й мають характерні травми та захворювання (і ті різняться залежно від конкретного виду спорту), врешті-решт розірвана передня хрестоподібна зв’язка коліна ремонтується однаково і у футболіста, і у вантажника. Хоча, звісно, доступ першого до оптимальної хірургії буде простішим. Але ж ми не ділимо галузі медицини за їхньою вартістю?
У цьому розділі автор хотів би висвітлити деякі з тих неоднозначних медичних технологій і ліків, які можуть зацікавити радше не спортсменів, а людей, які займаються спортом і час від часу отримують травми. Кінезіотейпи
Це такі красиві різнокольорові стрічки, які треба наклеювати на проблемні й хворі ділянки. Ті з читачів, хто регулярна ходить у спортзал або підписаний на інстаграм фітнес-тренерів, очевидно, бачили кінезіотейпи хоча б раз. І треба визнати, що виглядає цей девайс стильно й спортивно, додаючи +10 до станової тяги та +15 до впевненості спортсмена в собі. Кінезіотейпи популярні не лише серед пересічних любителів потягати гантелі, а й серед професійних атлетів. Декларується, що вони покращують кровообіг, знімають набряки, біль і навіть можуть покращити фізичні показники того, хто матиме щастя їх наліпити 161.
Справжню популярність кінезіотейпи отримали на Олімпійських іграх у Пекіні у 2008 році, коли їх рулонами просто так роздавали спортсменам. А якщо ціла олімпійська збірна обліпилася чимось загадковим і красивим, то ні в кого не виникне сумнівів, що так і треба.