Але, мабуть, слід утриматись від «Траумелевих» ін’єкцій. Не варто колотися речовиною, безпечність і доцільність якої не має одностайного визнання (якщо вірити незалежним ученим). Хондропротектори
Деякі читачі, імовірно, страждають від остеоартриту. У декого, на жаль, це ще попереду, особливо в тих, хто має надмірну вагу та/або займається спортом.
Саме для лікування остеоартриту (і уражень суглобів загалом) існує такий клас препаратів, як хондропротектори. У своєму складі вони мають зазвичай хондроїтин сульфат і глюкозамін. Виробниками передбачається, що ці речовини (якщо їх уживати) сприяють відновленню суглобових поверхонь і зменшують негативні прояви артритів — біль, закляклість, зниження амплітуди рухів. Оскільки хондропротектори досить популярні, їм присвячено доволі багато публікацій, які дають дуже різні результати.
Приміром, систематичний огляд від Кохрейнівської бібліотеки вказує, що хондропротектори можуть давати мінімальні позитивні ефекти. Водночас, якщо аналізувати не всі доступні дослідження, а лише ті, де брали участь багато учасників, якість методології дослідження була високою, а спонсор не впливав на дослідження своїм фінансуванням, то всі позитивні ефекти кудись зникають 180.
В оглядах авторитетних медичних журналів Lancet та BMJ зазначають, що загалом хондропротектори не мають позитивного ефекту при остеоартриті, як порівнювати з плацебо 181 182.
Публікація у «Всесвітньому журналі ортопедії» робить висновок, що хондропротектори — безпечні, проте переконливих свідчень їхньої ефективності ще ніхто не продемонстрував 183.
І, нарешті, хондропротектори не рекомендовані для призначення пацієнтам низкою провідних установ:
Американським коледжем ревматології 184
Американською академією хірургів-ортопедів 185
Британським інститутом NICE 186
Загалом є один хороший маркер того, що ефективність препарату сумнівна: коли він присутній на українському сайті компанії 187 і відсутній на сайті міжнародному 188.
Варто зауважити, що йдеться тільки про системні хондропротектори (ті, які треба приймати всередину). Бо всілякі мазі та гелі «з пептидами для хрящів і суглобів», які треба намазувати на хворе коліно, — просто за межами добра і зла з погляду науки та медицини.
Розділ 13 Вітамін, БАД, ананас Вітаміни
Мало хто із читачів не приймав вітамінних добавок хоча би раз у житті. У дитинстві це, найімовірніше, були смачні розчинні у воді шипучки, а в більш поважному віці їх замінили брутальні товсті таблетки, замовлені на Amazon.
Для того щоб достеменно розібратися в питанні вітамінів, необхідно усвідомити, що на планеті Земля паралельно існують два світи. В одному з них людина, вводячи в пошуковий рядок ґуґлу «вітаміни», отримує тисячі посилань на сайти «про здоровий спосіб життя», які повняться матеріалами на кшталт «П’ять вітамінів, які вам потрібно починати пити просто зараз». В іншому світі люди нічого не вводять у пошуковий рядок, бо не мають комп’ютера і, вочевидь, не знають, що таке ґуґл.
Таких людей можна побачити на сайті Всесвітньої організації охорони здоров’я в розділі «недоїдання». Цікаво, що перелік типових гіповітамінозів на сторінці ВООЗ відрізнятиметься від того, що пропонують велнес-ресурси. Розгадка цього парадокса досить проста: ресурси ВООЗ призначені для допомоги людям, яким не вистачає коштів на нормальну їжу, внаслідок чого в їхніх тілах створюється дефіцит передусім вітаміну В12 (бо він міститься в тваринних продуктах, які коштують дорого). Велнес-ресурси призначені насамперед для людей, які мають зайві гроші та готові їх віддати (або ще не готові, але їх швидко запевнять, що саме так і треба вчинити).
Скептичні читачі вже починають обурюватися, називаючи автора самодуром. Саме тому варто поцікавитись, який соціальний профіль людей, що приймають мультивітамінні добавки. За даними Національного інституту здоров’я США, ці громадяни багатші, мають високий рівень освіти, не палять, добре харчуються і загалом мають хороший рівень здоров’я 189.
Інакше кажучи, вони є членами соціального прошарку, для якого ризик розвитку будь-яких гіповітамінозів є мінімальним. Забезпечені люди добре харчуються, бо мають багато грошей, а відтак можуть дозволити собі купувати вітаміни, які їм не потрібні. Бідні люди потребують вітамінів, але не можуть їх придбати, бо не мають достатньо грошей навіть на звичайне харчування. Це — єдиний сценарій подій у Всесвіті, де закони логіки — не пусте місце. А якщо бідні люди починають купувати вітаміни, замість покращити власний раціон, то вони — не лише бідні, а ще й не надто розумні.
Автор має на увазі загальну ситуацію. Очевидно, що серед людей будь-якого достатку є особи з певними захворюваннями чи станами (наприклад, вагітність або вікові зміни), яким необхідно приймати певні вітаміни. Але це припустимо лише в тих випадках, коли їх призначає лікар, і тільки тоді, коли це призначення відповідає стандартам лікування певного захворювання чи стану. Просто так добавки з вітамінами та мікроелементами приймати не треба нікому.
За даними медичного центру Джона Гопкінза, вітамінні добавки не впливають на захворювання серця й мозку та не попереджають розвитку пухлин 190.
У доповіді Департаменту здоров’я США зазначається, що здорові люди не отримують жодних переваг від прийому мікроелементів та вітамінних добавок 191.
Якимось чином це йде врозріз із закликами інста-ЗСЖ-блогерів і популярних ресурсів про здоров’я, які кажуть, що «приховані гіповітамінози є в усіх».
Якщо автор на цьому етапі не зміг вас переконати, він спробує залякати. У тій самій доповіді Департаменту здоров’я зазначають, що прийом провітаміну А пов’язаний зі збільшеним ризиком раку легень. Прийом вітаміну Е у здорових чоловіків збільшує ризик раку простати 192.
Окремо слід згадати про вітамін D, який став надзвичайно комерціалізованим останніми роками 193. Його нестачу діагностують у дедалі більшої кількості людей щороку, і пов’язане це не зі зміною якихось обставин чи способу життя, а з тим, що збільшуються референсні значення норми в лабораторіях. Якою має бути ця норма — предмет окремих дебатів. Однак більшість дослідників одностайні в тому, що рівень 25(OH)D менше 12 нг/мл потребує призначення вітаміну D. Автор зайшов на сайт однієї з найбільших українських лабораторій і виявив, що рівень дефіциту там встановлений на 10 нг/мл, але все, що <30,0 нг/мл, описується як «ризик недостатнього споживання». Тобто існує дуже ненульова ймовірність, що людині без дефіциту призначать вітамін, який їй не надто потрібен.