«Вобензим» — це універсальний лікарський засіб від будь-якого запалення в організмі. (Насправді ні.)
Безперечно, багато хто з нас його приймав і чудово знає, що у складі препарату містяться різноманітні ферменти з ананасу, папаї і деяких тварин.
Ферменти — це великі молекули протеїну. У шлунково-кишковому тракті людини протеїни розщеплюються й у вигляді окремих амінокислот потрапляють у кров. А для чудодійного «ферментативного» ефекту треба, щоб вони потрапляли у кров цілими. Насправді виробник і сам не уявляє, яка частка препарату всмоктується в кров після проковтування і що з ним далі відбувається в тілі людини 228.
І це прекрасно, бо цей факт нарешті переносить нас із нудного світу науки в царство магії.
Яким чином визначається доза? Скільки разів треба приймати? За відсутності фармакокінетики (розуміння того, що трапляється з ліками в організмі) уся інформація в інструкції могла з’явитися тільки зі стелі.
З тієї самої інструкції ми дізнаємося, що всі позитивні ефекти «Вобензиму» спостерігались або в дослідах у пробірці, або на тваринах. А проте виробник запевняє, що «Вобензим» дуже помагає при спортивній травмі (очевидно, про це розповів лабораторний собака-футболяка).
Виробник розповідає, що запалення в організмі часто «виходить з-під контролю» 229. А «Вобензим» своєю незрозумілою дією повертає його в «нормальне русло». У реальному світі, коли запалення «ламається», такий стан називається сепсис. І ймовірність померти за «неправильного» запалення складає 50 % чи більше. Очевидно, це зовсім не те саме, що розтягнений сухожилок. І вже точно ніякі ананасові вишкрібки від «неправильного» запалення не врятують.
Клінічні дослідження «Вобензиму» поділяють на два типи: спонсоровані виробником і ті, де «Вобензим» виявився неефективним.
Найпоказовішим є дослідження якоїсь пані Якимової (автор не уявляє, хто це), яке можна знайти в інтернеті одразу у двох варіантах. В англомовному стверджується, що «Вобензим» підвищує деструктивні запальні процеси в легенях 230. У тій самій статті російською, пишуть, що «Вобензим» їх знижує 231. Тобто невідомо, що саме він робить, але шанси в пацієнтів 50/50.
Цікаво, що між українською та німецькою інструкціями до «Вобензиму» є різниця.
У розділі «Взаємодія з іншими препаратами»:
в українській версії випадки несумісності не спостерігалися; 232
а в німецькій пишуть, що застосування «Вобензиму» з антикоагулянтами (препаратами, що не дають крові згортатися) може ще більше пригнічувати згортання крові 233.
Хто ж каже правду?
Мабуть, це лишиться загадкою. Але на теренах інтернету знаходяться щонайменше два повідомлення (опубліковані на спеціалізованих ресурсах) про побічні ефекти «Вобензиму»:
циркуляторний шок; 234
кровотеча зі шкіри, шлунково-кишкового тракту й сечових шляхів 235.
Ні про що подібне виробник, авжеж, в інструкції не пише.
У США «Вобензим» узагалі не має реєстрації як лікарський препарат.
«Вобензим» — доволі загадковий звір. Доказова база в нього відсутня (за винятком кількох спонсорських «досліджень»). Як він діє на організм — виробник не знає сам, але часом, мабуть, якось діє, бо тяжкі ускладнення бувають. Достеменно відомо лише, що він дорогий. Чи це не достатня причина, щоб його купувати?
Розділ 14 «Подихай над картоплею»
«Простий, але такий мудрий народ…» — вислів настільки поширений (завдяки окремим зразкам класичної літератури), наскільки й хибний. Ми всі час від часу опиняємось у полоні романтичних роздумів про велич людського розуму й духу, особливо коли йдеться про наших забутих предків. Тим паче, коли маємо змогу насолоджуватися стародавніми здобутками цивілізації, як-от піраміди в Гізі чи похмурі у своїй помпезності замки. А якщо дати волю фантазії та уявити античного хлібороба, який на світанку ступає босими ногами по вологій траві, перешіптується з вітром про те, чи не час сіяти зерно, знає кожну травинку на полі та всі її таємничі властивості, — мимоволі сповнюєшся повагою до «мудрості віків», до традицій, що нескінченно передаються від покоління до покоління…
Сувора правда (хай пробачать вразливі читачі) інша: той хлібороб з великою ймовірністю скінчив своє життя у власних кривавих випорожненнях, трясучись у дизентерійній лихоманці. А його дружина разом з дитиною загинули під час пологів, бо повитуха, керуючись тією самою сивою мудрістю, засовувала в родові шляхи бідолашної жінки солодощі, щоб «дитятко до них тягнулось і швидше вилізло».
Ось так плавно ми перейшли до явища «народної медицини». Цей феномен у сучасному світі досить неоднорідний і може часом містити широкий спектр як застарілих теорій, так і новомодних вигадок. Цікаво, що попри вільний доступ чи не до всієї інформації, накопиченої людством, саме віра в давні міфи неабияк популярна серед людей. Не останню роль у цьому відіграє традиція, адже ще давні римляни зауважили, що Nil adsuetudĭne majus 236.
Автор із задоволенням навів би тут наукові аргументи щодо ефективності української народної медицини. Але, як могли здогадатися читачі, жодних адекватних досліджень на цю тему ніхто й ніколи не проводив. На щастя, ми живемо у глобалізованому світі, де чужа народна медицина поступово інтегрується в нашу культуру. Мова, звичайно, про медицину китайську, народну. Найглобальніший аналіз щодо неї був опублікований у Журналі альтернативної та комплементарної медицини 237. Тож немає жодних підстав вважати, що редакційна колегія випустила б у друк несправедливу й необ’єктивну публікацію. В аналіз увійшло 70 досліджень, переважна кількість з яких стосувалась акупунктури при різних захворюваннях. І, о диво, автори встановили, що якість доступних досліджень така низька, що вони не можуть зробити жодних висновків про ефективність китайської народної медицини. А отже, і рекомендувати її теж не можуть. Ніби хтось сумнівався. Народні рослинні методи лікування