Немає сенсу перераховувати всі безумства, до яких вдається людський мозок у своєму невпинному комбінаторному прагненні. Особливо якщо це стосується поєднання хвороб, рослин і різноманітних отворів людського організму, куди ці рослини можна помістити.
Більшість читачів випробували на собі (у дитячі роки) щонайменше дві методики лікування гострих респіраторних інфекцій: картопляним паром і натертим часником.
Автор не може, хоча дуже хотів би, навести тут клінічні дослідження щодо означених процедур, оскільки мудрості «мудрого народу» чомусь не вистачило на розробку методології експериментів. А сучасна наука не має достатньо ресурсів, аби перевіряти кожен сивий забобон. Проте він спробує переконати читача аргументами від здорового ґлузду.
Проблема з будь-яким народним способом лікування респіраторних інфекцій — вони не можуть працювати навіть теоретично. Для первісної людини був очевидним той факт, що коли ніс набряк і з нього тече, то проблема, очевидно, локалізована в самому носі. На щастя, сьогодні ми знаємо, що респіраторні віруси, хоч і мають особливу симпатію до епітелію слизових оболонок носа й горла, зовсім не обмежують своєї діяльності в організмі людини тільки цими ділянками. Закладений ніс супроводжується погіршенням загального самопочуття. Саме в той час, коли вам стає кепсько, вірус розмножується в крові і (подібно до Святого Духу) циркулює там, де хоче. Тому місцеве лікування носа будь-якими інгаляціями ніяк не впливає на перебіг хвороби. Краще стане лише тоді, коли життєвий цикл вірусу добіжить свого кінця, а імунна система викине геть його рештки.
З хімічної точки зору, шанована картопля складається з крохмалю та води, жодне з яких не справляє абсолютно ніякого специфічного впливу на інфекцію. Натертий часник у цьому плані все ж таки має ідеологічну перевагу, оскільки ароматичні речовини в його складі справді можуть пригнічувати життєдіяльність деяких мікроорганізмів. Але поки ми не почнемо вводити часникову підливку у вену, немає жодних сподівань, що ці речовини можуть впливати на системне розмноження патогенів 238.
То хіба вдихання картоплі чи часнику не матиме зовсім ніякого впливу? Звісно, матиме! Гарячий пар чудово викликає термічні опіки слизової, а концентрований часник непогано організовує опіки хімічні. А якщо сміливець, який сидить над каструлею, рішуче накритий з головою рушником, вирішить подихати ротом, то його може очікувати приємна несподіванка у форматі опіку легеневого епітелію, що призведе до прощання з медициною народною й тісного знайомства з медициною сучасною. Експериментуючи з дарами городу, слід не забувати, що для них природою передбачений спеціальний спосіб введення в організм (рот). А від деяких альтернатив ваше тіло буде не в захваті. Фітотерапія
Автор передчуває, що від самої лише згадки цього слова в нього неминуче полетить бадилля цілющих рослин. Але, ніде правди діти, фітотерапія в сучасному медичному дискурсі посідає досить маргіналізовану позицію. І ось чому.
Ні в кого немає сумнівів, що рослини містять тисячі лікарських хімічних сполук. Ніхто не сперечається з тим, що певні з них справляють позитивний вплив на одужання від низки хвороб. Питання полягає ось у чому: які переваги мають фітопрепарати над звичайними фармакологічними засобами?
Когось може здивувати, але величезна кількість сучасних ліків мають у своїй основі природні рослинні речовини. Деякі з цих речовин людство навчилося синтезувати в лабораторії. Інші ми й досі отримуємо з природних джерел.
Приміром, ми зберемося лікувати пацієнта із серцевою недостатністю настоянкою наперстянки, яку вчені називають дигіталісом. Діючою речовиною настоянки є глікозид під назвою дигоксин. У кожній аптеці ви знайдете препарат «Дигоксин», зроблений на фармзаводі. Яка різниця між пігулками і настоянкою?
Так, речовина однакова. Але в пігулках вона хімічно очищена і має дуже точно виміряну дозу. А настоюючи оберемок наперстянки, ми й гадки не маємо, скільки дигоксину опиниться в кінцевому продукті, бо це залежить від багатьох змінних, як-от: час настоювання, стиглість і якість рослини, кількість дигоксину в кожній квітці (яка може бути різною) тощо. Крім того, бажаний нами алкалоїд — лише одна з багатьох хімічних сполук у складі наперстянки. І всі вони опиняться в настоянці, а потім — і в організмі пацієнта, спричинюючи не завжди очікувані ефекти.
Міф про користь усього природного й шкідливість синтетичного є оманою. Отруїтися можна і тим і іншим, просто у випадку фармакологічних препаратів набагато легше вберегти себе від біди.
Наступний один міф — «м’якість» ефекту фітозасобів. Природа причиново-наслідкових зв’язків не оперує категоріями «м’який — жорсткий». Є серцевий м’яз. Є порогова концентрація дигоксину (ефективна доза), у разі досягнення якої спостерігається суттєвий ефект. Ця концентрація не може бути м’якою. Вона є тільки ефективною або недостатньою. Просто у випадку очищених фармакологічних засобів ми маємо змогу краще її контролювати.
Адептам «цілющих фітопрепаратів» можна запропонувати лікування головного болю маковим молочком, із сировини, здобутої з городу сусідки по дачі. Адже воно містить і спазмолітики дротоверин з папаверином, і прекрасні неочищені опіати, які чудово покращують самопочуття 239.
Але з плином років люди дедалі рідше купують різноманітні «проносні й грудні збори» й все частіше віддають перевагу промисловим фітопрепаратам. У цьому сенсі українцям надзвичайно пощастило. Бо саме ми винайшли… «Протефлазид»
Вітчизняний диво- (без жодної іронії) препарат, який зміцнює імунітет і бореться з інфекціями. Список показань дуже широкий та включає, серед іншого, герпес, віспу, гепатити, кандидози, статеві інфекції і навіть СНІД! 240
Страшно навіть подумати, що ж таке має бути у складі препарату, аби він успішно боровся з усім переліченим.
Реальність дещо скромніша за очікування, бо «Протефлазид» є спиртовим екстрактом з двох травок: щучки дернистої та війника наземного, — тобто фактично є фітопрепаратом.
Читачі вже знають про небезпеку, пов’язану із цим типом лікарських засобів, — нестабільний склад (адже цьогорічна щучка відрізнятиметься від минулорічної через кількість світла, опадів, день посадки, тип ґрунту тощо.) І правда, у складі зазначено:
флавоноїдів не менше 0,32 мг/мл;
карбонових кислот не менше 0,30 мг/мл;
спирт 96 %.
Знову-таки, людям, трохи знайомим з хімією, цей склад ні про що не каже: і карбонових кислот, і флавоноїдів є десятки, якщо не сотні. І питання, чи вони корисні, ідентичні питанню «Чи корисна вода?». Так, без неї було би скрутно, але чи має вода лікувальні властивості в класичному розумінні?
Однак автор закликає навіть не розбиратися в цьому питанні та прийняти за аксіому, що діючі речовини «Протефлазиду» — справді діючі. Головна проблема — у кількості цих речовин.
Скільки флавоноїдів ми з’їдаємо за день у звичайному житті? У США, наприклад (де раціон якісно в середньому порівнянний з нашим), — 190 мг/добу 241.