Повернімося до інструкції. Максимальна добова доза для дорослих — 30 крапель на добу (майже 1 мл). Тобто в 570 разів менше, ніж можна просто з’їсти.
Те саме і з карбоновими кислотами.
Відкриймо вінтажну наукову публікацію про пиво 1923 року 242. У літрі стауту розчинено приблизно літр СО2 (а отже, і карбонових кислот). Можна полічити, що цей об’єм важить 2 грами (2 мг/мл). У «Протефлазиді» — у 6 разів менше. Автор не закликає всіх читачів пити пиво. Карбонові кислоти містяться в більшості харчових продуктів. Тобто все, що є корисного у «Протефлазиді», ми й так споживаємо щодня в значно більших кількостях.
Оскільки нам не вдалося теоретично пояснити користь цього препарату, варто звернутися до результатів досліджень, які надає сам виробник 243.
Одразу привертає увагу специфіка географії: усі публікації походять з України, Казахстану, Узбекистану, Якутії тощо. Так би мовити, з «наукових столиць» світу. Більшість «досліджень» — обсерваційні. Тобто дослідники не створювали експериментальних умов і не намагалися врахувати всі додаткові чинники, які можуть впливати на результат лікування пацієнтів (наприклад, люди, яким призначали «Протефлазід», могли стартово мати кращий стан чи хвороби, які проходять самі по собі, без жодних ліків).
Власне, науково-практичний рівень праць теж під великим питанням 244. Приміром, в одному з досліджень автори застосовували таку схему лікування жінок з папіломавірусом:
«Протефлазид» у рот;
«Протефлазид» у піхву;
антигістамінні (протиалергійні) препарати;
вітаміни;
гепатопротектори;
протигрибкові препарати.
Варто сказати, що жоден із цих препаратів на папіломавірус подіяти не може в принципі. Крім того, у наведені виробником дослідження включений пацієнт без клінічних проявів папіломавірусної інфекції (тобто без симптомів), і всіх їх успішно «виліковують» «Протефлазидом». Однак ця категорія пацієнтів, згідно із сучасними уявленнями, лікування не потребує взагалі. Бо вірус зникає сам 245
Але найцікавіше починається далі.
В одному з оглядів дізнаємося, що «Протефлазид» застосовується в клініці з 2001 року 246. Водночас виробник повідомляє, що доклінічні дослідження закінчилися тільки у 2013 році 247. Більшість наведених фірмою досліджень на людях опубліковані до 2010 року. Виникає запитання: як так вийшло?
У 2012 році закінчено доклінічне дослідження ефективності «Протефлазиду» при грипі на мишах 248. Автори роблять висновок, що препарат перспективний і його треба досліджувати далі. Що не заважає в тому самому 2012 році одразу застосувати його на грипозних дітях віком від 1 місяця 249. Серед іншого визначали переносимість препарату на дітях, молодших 1 року. Ну, це можна зрозуміти: лабораторні миші коштують грошей. А піддослідних дітей народжують безкоштовно. Тому ще до мишей (2012 рік) «Протефлазид» неодноразово досліджували на дітях із грипом:
у 2008 році 250. Діти в цьому дослідженні обійшлися найдешевше, бо були в дитячих будинках. Цікаво, чи їхні законні представники давали згоду на участь малюків у дослідженні;
у 2009 році. 251 252 253
Цінність лабораторних досліджень «Протефлазиду» також сумнівна.
Згідно з інструкцією виробника, біодоступність (кількість речовини, яка потрапляє в кров після того, як цю речовину з’їли) флавоноїдів складає 80 % 254. І це дуже дивно. Бо в західних джерелах кажуть, що після споживання через рот у кров всмоктується зовсім мізерний відсоток флавоноїдів, та й ті одразу метаболізуються в печінці 255. А щоб бодай теоретично діяти на якихось збудників інфекцій, препарат має перебувати в крові у достатній концентрації.
При цьому не забуваймо, що кількість флавоноїдів у цибулі, бананах, яблуках у сотні разів більша, ніж у «Протефлазиді».
У «Протефлазиду» все на місці: законність, об’єктивність, науковість, гуманність, етика.
Закінчити огляд препарату хочеться на позитивній ноті, дуже науковою цитатою з дуже наукової праці, наданої виробником 256. «Вірус — живий мікроорганізм, який паразитує у клітинах макроорганізму. І якщо вірус „харчується“ тим самим, чим і клітини людини, то сприймає, як і клітина людини, компоненти злаків, що входять до складу рослинного препарату Протефлазід®, як філогенетично звичні продукти». Щоб уникнути конфліктів, автор повністю погоджується із цією фразою, хоч навіть якби його катували, не зміг би пояснити, що вона означає.
Та фітотерапію полюбляють не тільки в Україні. У «Протефлазиду» є німецький колега — «Синупрет», доволі популярний на батьківщині (ну, і в нас теж, само собою).
Насправді закладені носи ним лікують уже 80 років 257. Однак досліджувати вирішили тільки через 65 років після винайдення.
Усі наукові праці, у яких відзначається ефективність «Синупрету», або німецькі, або були профінансовані фірмою-виробником (перше необов’язково виключає друге).
Однак усі незалежні дослідження цього препарату, виконані за останні п’ять років, сходяться в одному: щоб робити висновки про ефективність «Синупрету», треба проводити подальші клінічні дослідження (2016 рік) 258 259. А ті докази ефективності «Синупрету», які вже існують, мають низьку якість і не дозволяють його рекомендувати однозначно (2017 рік) 260. Як так виходить, що за 20 років досліджень і спонсорських вливань ефективності визначити не вдалося?
Однак у 2020 році сталося несподіване. «Синупрет» потрапив до Європейських рекомендацій щодо лікування риносинуситу. Чому так сталось і чи можна його тепер вважати ефективним, автор розповідає в третій частині книжки.
236 «Немає нічого сильнішого за звичку» (лат.).
238 Автор сподівається, що останнє речення всіма читачами буде сприйняте радше як незграбний жарт, а не заклик до дії.
239 Інформацію надано НЕ на правах реклами.
Розділ 15 Від інсульту до геніальності
Існує ціла група препаратів під назвою «нейропротектори». Як очевидно випливає з цього слова, вони покликані захищати наш мозок від усього поганого (брак кисню, оксидативний стрес, цитокінові шторми та все інше, що може вбити нервові клітини). Основні стани, коли мозок перебуває під такою страшною загрозою, — інсульти й черепно-мозкові травми. Але зараз ми станемо свідками дива: якщо при лікуванні того самого пацієнта з інсультом є мета відновити чи покращити функції його мозку, то можна призначати ті самі препарати. Але тоді вони гордо носитимуть назву «ноотропи». Перелік таких ліків величезний (бо поняття «нейропротектор» і «ноотроп» — максимально нечіткі), а нижче наведено лише найпопулярніші з них. Однак автор, після багаторічного досвіду роботи з інсультними й нейрохірургічними пацієнтами, закликає вас ніколи не купувати жодних фармакологічних нейропротекторів. Вони нічого не дають. Ті самі тисячі, які ви на цьому заощадите, краще витратити на хорошу реабілітацію, на масажиста, на правильне харчування, на протипролежневі матраци, тобто на всі ті речі, які справді допомагають відновлюватися після уражень мозку.