Якщо читачі не вірять на слово (а так і треба), вони можуть ознайомитись із підсумком доказів.
«Кавінтон» — не покращує життя пацієнтів з ішемічним інсультом 261.
«Цитіколін» — неефективний у лікуванні травм головного мозку та ішемічних інсультів 262 263.
«Гінкго білоба» — не допомагає відновлюватися після інсульту та не покращує когнітивних функцій 264 265.
«Церебролізин» — згідно із систематичними оглядами, немає достатніх доказів, щоб рекомендувати застосування «Церебролізину» пацієнтам із судинною деменцією (деградацією розумових функцій) 266. При лікуванні ішемічного інсульту «Церебролізин» також не має переваг 267. При цьому існують помірні докази, що він підвищує кількість серйозних побічних ефектів.
А проте не все з «Церебролізином» так погано. За деякими даними, він покращує пам’ять у щурів після стресу, стимулює їхні розумові функції та зменшує світлобоязнь 268 269 270.
Тож маємо надію, що «Церебролізин» нарешті займе свою нішу якщо не в медицині, то принаймні у ветеринарії. Зрештою, покращення пам’яті в нервових мишей, які живуть у темряві, — важлива клінічна задача.
«Пірацетам» — неефективний при ішемічному інсульті, не допомагає при деменції і когнітивних порушеннях. (Висновок зроблено після аналізу лікування 12 тисяч пацієнтів 271 272.)
Зрештою, «Пірацетам», попри свою згасаючу популярність, досі не ухвалений FDA 273.
У розвинених країнах пірацетам поступово переміщується із площини медицини в паралельну реальність «нейрохакінгу».
Нейрохакінг — це, по суті, гонитва за «прокачкою» характеристик мозку: краща пам’ять, увага, швидкість когнітивних процесів, емоційна стабільність, загальний психологічний стан. У самому бажанні мати «кращий мозок» нічого поганого немає, врешті, ми ж качаємо м’язи. Однак по факту нейрохакери пилососять мережу в пошуках не лише клінічних досліджень (більша частина з яких — дуже низької якості), а ще й відгуків колег-нейрохакерів чи простих людей, які приймали ноотропи. Так, вам не почулося, весь перелік неефективних препаратів у цьому розділі — клондайк для нейрохакера. Бо останній часто не має формальної відповідної освіти, тому й не може відділити цінну інформацію від білого шуму (а його довкола цих препаратів багато).
Геть завзяті нейрохакери починають придивлятися не до лікарських препаратів, а до різноманітних БАДів зі ще сумнівнішими властивостями. Приміром, у відповідних колах достатньою популярністю користується екстракт герані («Метилгексанамін»). По-перше, зазначена речовина в герані відсутня й не екстрагується з неї 274. По-друге, цей «Метилгексанамін» пов’язують із численними побічними реакціями й щонайменше п’ятьма летальними випадками 275. І це далеко не єдина небезпечна речовина.
Насправді виходить дуже органічний колообіг: нейрохакери в гонитві за суперздібностями п’ють екстракт герані. Ледь не склеюють ласти. І починають пити всі свої суперпрепарати, аби навчитися говорити заново. Суцільний кіберпанк.
Розділ 16 Що з’їсти, щоб схуднути?
Унікальна дієта! Мінус 5 кг за 2 дні!
Знайомо звучить? Інтернет повниться подібними обіцянками. Особливо часто можна натрапити на історії про прекрасну середземноморську дієту, яка надзвичайно впливає на стрункість 276. І це звучить непогано, поки не задумаєшся над питанням: як можна їсти макаронні вироби з олією без шкоди для своєї фігури? А ще є рівноцінно хороша традиційна японська дієта, у якій безліч антиоксидантів; і оскільки страшного м’яса японці не їдять, вони навіки врятовані від пухлин.
Якщо відкрити суху статистику, можна легко дізнатися, що за стрункістю італійці посідають 92 місце у світі (разом з українцями) 277. А містична Японія посідає 3 місце у світі за частотністю випадків раку шлунка 278.
Одна з причин: японці масово мають гастрит з молодого віку 279.
А точно причина не в «специфічній окінавській дієті»? Автор пропонує відкинути стереотипи й упередження та подивитися на наукову базу.
Біда в тому, що дієтологічні дослідження проводяться з великими труднощами та недоліками: проблеми із засліпленням, неможливість уникнути сторонніх чинників, проблема з дотриманням протоколів 280. Справді, як можна бути впевненим у тому, що учасник дослідження їсть лише ті продукти, які записані в його призначеннях? Як переконатися, що в частини піддослідних немає специфічного гена, який дозволяє їм їсти багато і при цьому не набирати зайвої маси?
Відповідно, погляди на те, які дієти найдієвіші, дуже різняться.
Для прикладу розгляньмо публікацію в журналі Nature про овочеву (високовуглеводно-безжирову) дієту 281.
Учасникам дозволяли їсти: зелень, крупи, овочі (зокрема, картоплю), фрукти — скільки хочеться; хліб, макаронні вироби — рідко; сіль, цукор — суперрідко; горіхи, олії, авокадо, м’ясо, молочні продукти були виключені.
Через 6 місяців середнє зниження маси склало 12 кг (або — 4 пункти індексу маси тіла). Зниження холестерину й різноманітних серцевих ризиків ішло приємним бонусом.
Спожиті калорії учасники НЕ РАХУВАЛИ! (Харчувалися за принципом «Їж, поки їсться».) Здавалось би, маємо однозначний «рецепт успіху». Головне — виключити жири.
Однак є й інші точки зору зі своїми доказами.
За результатами огляду 32 рандомізованих досліджень, для схуднення низьковуглеводна / високопротеїнова дієта ефективніша за безжирову 282. Щоправда, протягом 6 місяців. Потім різниця була дуже маленькою.
Автор закликає читачів не спинятися і зануритися в дієтологічну науку ще глибше. За деякими даними, знижене споживання жирів мало впливає на зниження ваги. Але в інших дослідженнях ці результати послідовно не підтверджуються 283.
Дієти, що базуються на продуктах з низьким глікемічним індексом (ті, які слабко підвищують глюкози інсуліну в крові), працюють краще за решту 284.
Ну як, читач уже відчуває, що заплутався? Недарма. На захист кожного типу дієти для схуднення можна знайти десяток праць. Чому так?
Серед нутрієнтів (поживних речовин) немає «ворогів». Ані жири, ані вуглеводи, ані білки не є зайвими. Проблема лише в надлишку енергії, яку ми споживаємо.
Усі збалансовані дієти працюють. Основний плюс будь-якої дієти: ми починаємо стежити за тим, що і, головне, скільки їмо. Тому вони всі ефективні за умови, що ми змінюємо свої харчові звички й поведінку.
А тимчасове «дієтування» закінчується поверненням усіх втрачених кілограмів.
Не треба дуріти, рахуючи кожну калорію до кінця життя. Але загалом орієнтуватися в калорійності продуктів треба обов’язково, просто щоб розуміти, що йде нам у рот. У ХХІ столітті це елемент культури, так само як уміння користуватись інтернетом.
Кохрейнівський аналіз робить простий, але єдиний істинний висновок: дієта, фізична активність і поведінка — ефективні інструменти зниження ваги 285. І харчування тут відіграє більшу роль, ніж фізкультура. Наприклад, є дані, що дієта так само ефективно знижує вагу, як і дієта+вправи 286. Правда, відсоток жиру на тілі у випадку лише дієти вищий.