Логіка проста: після статевого акту чоловік залишає генетичний матеріал у жінці, де останній може зберігатися роками. Потім жінка має вже іншого партнера, але своїй дитині передасть генетичний матеріал від партнера № 1. А потім на основі такої маячні в мережі з’являються цілі полотна тексту, які можуть легко ввести в оману, а іноді взагалі зіпсувати життя тим, хто прочитає й повірить. За посиланням можна побачити один із яскравих прикладів, де чорним по білому написано, звідки ж ті Y-хромосоми беруться в нещасних жінок 347. Цитата:
Чаще всего все дело в сексе. Сперма состоит из живых клеток. Когда она попадает в вас, сперматозоиды плывут и плывут, пока не врежутся в стену, после чего цепляются и зарываются в плоть.
Если они во рту, то заплывают и пробираются в носовые ходы, во внутреннее ухо и за глаза. Там они проникают глубже. Они попадают в кровь и собираются в головном и спинном мозге. Теперь вы понимаете смысл и значение полового акта?
Отака фігня, малята, Лисичка з’їла Колобка. Прикро, що в подібних фейках винні передусім учені.
У двох цілком собі наукових публікаціях розповідають, які бувають джерела мікрохімерії у жінок:
вагітність хлопчиком;
обірвана вагітність хлопчиком;
єдиноутробний брат;
єдиноутробний брат-ембріон, який загинув і розсмоктався в першому триместрі;
переливання крові;
і… барабанний дріб… статевий акт! 348 349
То що ж це виходить, сперматозоїди справді буравлять тверде піднебіння? Якщо прочитати всю статтю, відкривається прикра правда: автори такого механізму не досліджували, а просто припустили, що й таке може бути. При цьому винесли свою вигадку у висновки. Що є суворим порушенням наукової етики, але то вже тема іншої бесіди. Або радше іншої книжки.
Отож перший злочин проти критичного мислення вчинили вчені. Потім юзери інтернету (і деякі медики, професори зокрема) поширюють такі «жовті» повідомлення, навіть не намагаючись розібратись, а чи не маячня те, що в публікації написано.
Хочеться заспокоїти всіх тих, хто вірить у телегонію, і побажати, щоб страхи буравлячих сперматозоїдів не забивали їм мозок, аби приходили тільки «плідні» думки. Щоб вони не брали дурного в голову. Бо, як то кажуть, що на язиці, те і в голові (чи навпаки?). «Парацетамол» шкодить розвитку головного мозку
Ще один сенсаційний заголовок. Авжеж, він збентежить усіх, хто має дітей. Адже «Парацетамол» входить у двійку найпопулярніших у світі препаратів для боротьби з підвищеною температурою. Купа новинних сайтів рознесли звістку, в основі якої лежить справжня наукова публікація, де вчені обґрунтовують, що «Парацетамол», прийнятий антенатально (тобто вагітною мамою) чи малюком у ранньому дитинстві, може бути причиною аутизму 350.
Що зробили дослідники: дізналися кількість спожитого «Парацетамолу» (щоб прикинути частоту споживання «Парацетамолу» вагітними); дізналися частоту обрізань (бо дітей після того знеболюють «Парацетамолом», і можна прикинути частоту споживання його дітьми); дізналися частоту виникнення аутизму; провели кореляційний аналіз, тобто визначили, як в окремій країні змінюється частота аутизму, коли змінюється частота вживання «Парацетамолу».
Що дослідники знайшли: позитивну кореляцію між зазначеними вище даними.
І зробили висновок, що вживання «Парацетамолу» вагітними й дітьми може підвищувати частоту аутизму в популяції.
Але тут ми вже маємо справу з чиїмись інтерпретаціями. Сухі висновки насправді такі:
що більше в країні продається «Парацетамолу», то більше діагностується аутизм;
що більше в країні робиться обрізань, то більше діагностується аутизм.
На жаль (або на щастя), це єдині висновки, які можна зробити з поданого дослідження.
Дані взято з різних реєстрів і зібрано за різними стандартами, а чи приймали (і скільки) «Парацетамол» зазначені категорії громадян, ніхто не знає. Усі твердження про зв’язок з аутизмом — лише гіпотеза.
Крім того, варто пам’ятати, що кореляція — це не причиново-наслідковий зв’язок! Тобто коли два явища корелюють одне з одним, ми не знаємо, яке з них було причиною. І чи взагалі вони не є наслідками якогось третього невідомого явища Х.
У цьому можна легко переконатися, покрутивши доступні нам з дослідження результати. Ми так само справедливо можемо стверджувати, що:
що більше діагностують аутизм, то більше в країні роблять обрізань;
що більше діагностують аутизм, то більше в країні продається «Парацетамолу» (бо в дорослих частіше болить голова).
Схоже на маячню, правда? Але це так само логічно, як і висновки авторів статті.
Ще автори апелюють ось до чого: після 1995-го кількість випадків аутизму зростає (а саме цього року «Парацетамол» увійшов у протоколи знеболювання після обрізання). Цікаво, а дівчаткам діагноз «аутизм» виставляли частіше до 1995 року чи після? Може, обрізання з «Парацетамолом» тут узагалі ні до чого, просто покращилася діагностика? І таких запитань може бути мільйон. І залишаться вони поки без відповіді, бо дослідження відверто слабке й базується на домислах і гіпотезах.
Важливо, що медична спільнота (принаймні західна) подібні дослідження посилає куди подалі 351.
А в країнах з нижчою медичною та інформаційною культурою такі меседжі закріплюються, збільшуючи кількість тих, хто вірить у фармацевтичну мафію, яка всіх убиває.
Урешті маємо несподіваний висновок: що менше ліків людина приймає, то краще. Бо про медицину ми поки що знаємо далеко не все.
Але це не привід для вчених влаштовувати полювання на відьом і публікувати висновки, які ніяк не ґрунтуються на їхніх же дослідженнях. «Ібупрофен» робить чоловіків безплідними!
Цією новиною встигли поділитися чи не всі новинні портали, зокрема такі світові монстри, як The Guardian. Галас набув глобальних масштабів, бо «Ібупрофен» зазначено в переліку життєво необхідних препаратів ВООЗ, з одного боку, завдяки ефективності, а з іншого — через доведену безпечність.
Однак під час пошуку першоджерела новини виявилося, що за страшною назвою ховалося маленьке недолуге дослідження 352.
Що зробили дослідники: узяли 30 дядьків і давали п’ятнадцятьом плацебо, а ще п’ятнадцятьом — «Ібупрофен» у дозі 1200 мг на добу протягом шести тижнів. Після шести тижнів екзекуцій у піддослідних рівень тестостерону не знизився, але підвищився рівень лютеніїзуючого гормону (який стимулює продукцію тестостерону. Це може вказувати, що вироблення тестостерону знизилось і організму довелося сильніше його стимулювати, щоб підтримувати нормальний рівень).
Одразу звертають на себе увагу моменти:
у праці взагалі не досліджували фертильності (плодючості) чоловіків;
у праці взагалі не досліджували характеристик спермограми.
Але автори кілька разів ужили слово «фертильність» абсолютно безпідставно.
Можна підозрювати, що тривалий прийом (42 дні!) терапевтичних доз «Ібупрофену» викликає порушення в організмі. Однак ані методологія, ані кількість досліджуваних цього зробити не дозволяють.
Але автори не втримались і публікацію закінчили фразою: «Насторожує, що тимчасова недостатність тестостерону може перетворитись у постійну, а це вже супроводжується…» — і розписали все, що спало на думку. Рівень академічності «БОГ».
Але їм явно бракує радянської школи маніпуляцій. Ось як це роблять професіонали.
Під час бігу найчастіше ушкоджуються ноги. Зокрема коліна 353. Унаслідок хірургічного лікування таких травм може розвинутися тромбоемболія легеневої артерії. Часом з летальним результатом 354. Отже, біг спричинює смертельні тромбози! 355