— Саме так! — схвильовано скрикнула Моа. — Можливо, вони були всередині! Тоді не дивно, що Нісс не знайшов їх у темній кімнаті.
— Але це не Томас! — не витримав Йоганнес. — Він не називається Каїн!
— Томас мав фібулу, а також всі можливості, — сказав Торіл. — Але він не називається Каїн. У випадку Країдлінґа і Покашиїнського збігається ім’я, схованку вони теж мали, але у схованках ми нічого не знайшли. Ніхто ще не вийшов із гри. Це може бути кожен з трьох.
— Торіл має рацію! — сказав Нісс. — Не поспішай, Йоганнесе! Я думаю, спочатку нам треба…
— Я думаю, спочатку нам треба погодувати Поллілі! — сердито сказав Йоганнес, встаючи. Ні, це не Томас. — Інакше я знову забуду, і ніхто з вас мені не нагадає!
Взявши з кухні морквину і харч, він вийшов на подвір’я.
Поллілі була схвильована. В інші дні вона теж попискувала, коли чула Йоганнесові кроки на металевих сходах, але сьогодні вона пищала навіть тоді, коли він насипав їй у мисочку харч і клав на дно клітки морквину. Зі збудженим кувіканням стрибала по клітці, а коли Йоганнес хотів зачинити дверцята, ледь не вистрибнула назовні.
— Що сталося, свинко? — нетерпляче спитав Йоганнес, запихаючи її назад. — Тобі все ще мало? Ти хочеш ліпшого харчу? Сьогодні в мене є важливіші справи!
Поллілі шалено пищала, підтягуючись передніми лапками на ґратках дверцят.
— Ти геть здуріла! — закричав Йоганнес. А тоді ляснув себе долонею по чолі. Але ж він і дурень! — Поллілі! Ти хочеш щось розповісти, правда? Який я недоумкуватий! Ти хочеш поговорити з Моа? — Із Поллілі на руках він поспішив назад у свою кімнату.
— Здається, вона щось знає! — крикнув Йоганнес і посадив Поллілі на підлогу біля ліжка. — Моа, розпитай її! Вона наче сказилася!
Моа неохоче відірвалася від телевізора.
— На найцікавішому місці! — буркнула вона.
Що вона сказала Поллілі, Йоганнес не зрозумів. Йому зовсім не здалося, що то схоже на писк морської свинки. Хай там як, скидалось на те, що Поллілі розуміє Моа. Вона знову голосно запищала.
— Вона каже, що там злий чоловік! — переказала Моа. — Авжеж, це може означати все що завгодно, вона ж не дуже мудра. Він щоночі приходить на подвір’я, і вона його боїться.
— Країдлінґ! — сказав Йоганнес. — Він був уночі біля її клітки.
— Тихо будь! — розлютилася Моа. — Аж так добре я її теж не розумію! — Вона знову нахилилася до Поллілі.
Тільки коли морська свинка замовкла, Моа знову подивилась вгору.
— Нам треба було давно її запитати! — прошепотіла вона. — Як ми могли бути такими дурними! Вона ж бачить усе подвір’я! — сказала Моа. — Вдень і вночі! Вона ж бачить все, що відбувається! Це ж ясно, що вона бачила і те, як прийшов Ведур і хто його схопив!
Йоганнес дивився на неї, не тямлячи до пуття, що відбувається.
— Звичайно! — промурмотів він.
47
— Але імен вона не знає! — переклала Моа. — Вона каже, що маленький чоловічок прийшов із дірки, один день перед тим, як ми з Ніссом залізли до неї в клітку. Він був такий самий, як ми, отже, вона точно має на увазі медлевінґера. Вона має на увазі Ведура. І не встиг він опинитися на подвір’ї й роззирнутися довкола, як раптом чоловік накинув на нього сітку.
— Покашиїнський? — запитав Йоганнес.
— Та вона ж не знає імен! — крикнула Моа. — Те, що вона щось бачила, ще не означає, що вона бозна-яка кмітливиця!
Торіл нахилився до Поллілі і обережно погладив її по спинці.
— Запитай її, чи вона говорить про чоловіка, який постійно копає на подвір’ї,— сказав він.
Поллілі воркотіла під його рукою, але коли Моа спитала її, знову схвильовано запищала.
— Це не він, — сказала Моа. — Вона завжди каже тільки: Чоловік! Чоловік!
— Тоді запитай її, чи це той, який ввечері після вашого прибуття вештався біля її клітки, — сказав Йоганнес. — Запитай її!
Поллілі снувала вперед-назад перед Моа.
— Здається, вона не знає точно, який саме час ти маєш на увазі. І кого ти маєш на увазі, — сказала Моа. — Але каже, що ні. Це інший.
— Інший? — перепитав Йоганнес і відчув, ніби його серце стиснула залізна рука. — Думаєш, вона має на увазі Томаса?
Моа знизала плечима, потім знову заговорила з Поллілі. Аж такою дурною тваринка, мабуть, все-таки не була.
— Той, який завжди ходить до твоєї мами, — пригнічено сказала Моа. — Вона каже, що він був кілька разів у твоєї мами.
— Тоді це все-таки Томас, — прошепотів Йоганнес. — Сніданок у суботу.
Він не хотів у це вірити, разом з тим все було очевидно. Фібула. Те, що Томасові потрібні гроші. Світлонепроникні фіранки для «Корделії-2», гра в хованки з поліцією. Навіть напад.