Далі біля столу місяцевидий чоловік, одсунувши тарілку, почав гратися з браслетом на зап’ястку жінки, що сиділа біля нього.
— Ви справжня джібсонівська «Дівчина» сьогодні, Ольго.
— Я саме позую для портрету, — промовила вона, держачи келех проти світла…
— Джібсонові?
— Ні, справжньому художникові.
— Присягаюся, куплю цього портрета.
— Якщо вам пощастить.
Вона задьористо повернула до нього голівку з зачіскою «помпадур».
— Ви маленька мучителька, Ольго.
Вона засміялася, туго обтягуючи губами довгі зуби.
До чоловіка з діямантовою шпонькою схилився другий, стукаючи об стіл куцим пальцем.
— Ні, сер, для операцій з нерухомим майном Двадцять Третя вулиця луснула… Це всі визнали… Але зокрема я хотів поговорити з вами, містере Ґоделмінґу про таке… Як утворюються великі капітали в Нью-Йорку? Астор, Вандербільт, Фіш… Звичайно, на нерухомому майні. Тепер черга на інші порожні місця… Сливе там же… Купуйте на Сорок…
Чоловік з діямантовою шпонькою, піднявши до гори одну брову, похитав головою.
— «Хоч на одну ніч забудь турботи»… чи як там воно… Офіціянте, чому ви там, у біса, дляєтеся з шампаном? — Він зіпнувся на ноги, кашлянув у кулак і почав співати рипучим, як у ворони голосом:
Йому заплескали. Старий льокай обніс усіх пудинґом, а тепер, з червоним, немов буряк, обличчям витягав тугий корок із пляшки з шампаном. Корок з ляскотом вискочив, а жінка в тіярі заверещала. Пили за здоров’я чоловіка з діямантовою шпонькою.
«Бо він веселий, добрий хлопець…»
— Як зветься ця страва? — спитав чоловік з носом пляшкою, нахиляючися до дівчини поруч з ним.
Її чорне волосся розчісане було проділем посередині, а сукня була з пишними рукавами блідо-зеленого кольору. Він моргнув до неї, а тоді утупив упертий погляд у чорні її очі.
— Це найчудніша страва, яку мені коли доводилося їсти. Знаєте, панночко, я не часто буваю тут у місті… — він проковтнув решту вина. — А коли буваю, то вертаюся звідси незадоволений… — Його гарячково блискучі від шампану очі досліджували обриси її шиї й плечей, а тоді перебігли нижче, до оголених рук. — Але тепер, я гадаю…
— Життя золотолова має бути надзвичайно цікаве, — зашарівшися, перебила вона.
— Колись воно було цікаве; суворе, але справжнє чоловіче життя… Я радий, що здобув свої статки ще тоді… Тепер не мав би вже такої нагоди.
Вона глянула на нього.
— Ви надто скромні, називаючи це «нагодою».
Еміль стояв за дверима у передпокою. Він уже скінчив працю біля столу. Червоноволоса дівчина пройшла повз нього з великим зборчастим капором на руці. Він посміхнувся, намагаючись перехопити її погляд. Вона чмихнула й підвела вище голову.
Не хоче дивитися на мене, тому, що я льокай. Забагатівши, я покажу їм.
— Скажи Чарлі, хай дасть ще дві пляшки Moet і Chandon, gout Americain, — просичав йому у вухо голос старого льокая.
Місяцевидий чоловік підвівсь із-за столу.
— Леді й джентлмени…
— Цитьте, поросята, — запискотів чийсь голос.
— Свиня хоче говорити, — прошепотіла Ольга.
— Леді й джентлмени, завдяки нещасливій відсутності нашої віфлеємської зірки і тому, що весь час…
— Джілі, не блюзнуйте, — промовила жінка в тіярі.
— Леді й джентлмени, не звикши…
— Джілі, ви п’яний.
— … чи щастить, а чи ні… Я хочу сказати чи вода[3] з нами, чи проти нас…
Хтось потяг його ззаду за полу фрака й місяцевидний чоловік ураз сів.
— Це жахливо, — промовила жінка в тіярі до чоловіка з довгим, тютюнового кольору обличчям, що сидів кінець столу, — це жахливо, полковнику, що Джілі так блюзнує, коли п’є.
Полковник обережно знімав сухозлотицю з сиґари.
— Що ви кажете? — протягом мовив він. Його обличчя з щетинкуватими сивими вусами позбавлене було жадного виразу.
— Жахливу історію розповідають про цього сердешного старого Аткінза, Елліота Аткінза, що був з Мензфілдом…
— Справді? — байдуже спитав полковник, зрізаючи кінчик сиґари маленьким ножичком з перлямутровим держаком.
— Слухайте, Честере, чи ви чули, що Мебі Еванз мала величезний успіх?
— Слово чести, Ольго, мені це незрозуміло. Адже вона так погано складена…
— Еге, якось увечорі, коли їхня трупа виступала в Канзасі, він п’яний як земля виголосив промову…
— Вона не може співати…
— Сердешний хлопець ніколи не витримує в яскравому освітленні…