Коли встає сонце, Джіммі простує цементовим шляхом повз брудні пустирі, з купами сміття, що над ним стелиться дим. Сонце ллє червоне проміння крізь туман на іржаві казани, кістяки ваговозів, пташині кісточки фордів, безформенні маси іржою з’їденого металю. Джіммі прискорює ходу, щоб швидше вийти із смороду. Він голодний. Черевики натерли йому пухирі на великих пальцях. На перехресті, де ще блимає сиґнальний ліхтар, насупроти ґазолінової станції, стоїть фурґон-ресторан. Джіммі ощадно витрачає останнього четвертака на сніданок. Тепер йому лишається — на щастя, чи на лихо — три сенти. Біля фурґону спинився величезний, блискучий, жовтий ваговіз із меблями.
— Може ви підвезете мене? — питає Джіммі рудоволосого шофера.
— А вам далеко?
— І сам не знаю… Далеченько.
Інформація видавця
Переклад М. Лисиченко
За редакцією В. Мисика
MANHATTAN TRANSFER
BY
JOHN DOS PASSOS
Редактор О. Клименко
Техкер М. Гулак
Коректор Г. Химерик
Художник В. Єрмілов
Головліт № 3091 (2071)
Зам. № 1886. 16 3/4 арк. Тир. 5 000
Вид. № 260. Здано до друку 4/ХІ 1932 р. Підписано до друку 12/І 1933 р.
Папір ф 62х94 - 38 кг. 8 3/16 пап. арк. 109 760 літер.
Ціна 6 крб 50 коп.
палітурка 55 коп.
перкалева політурна 1 крб. 20 коп.