Выбрать главу

— Джордже, я не в силі терпіти цього, — вона міцно стулила вуста, що помітно тремтіли.

— Алеж люба, ти страшенно перебільшуєш…

— Чому ж перебільшую? Хіба наше жаття не сама брехня…

— Сесілі, ми кохали одне одного…

— Ти одружився зо мною заради мого соціяльного становища, тобі відомо це… Я була така дурна, що покохала тебе. Ну, а тепер цьому край.

— Неправда. Я щиро кохав тебе. Хіба ти не пригадуєш, з яким жахом ти завжди думала, що не зможеш покохати мене?

— Яка ти тварина, що згадуєш це. Жах!

Увійшла покоївка з яєшнею і беконом на таці. Вони мовчки дивились одне на одного. Покоївка вийшла з їдальні й зачинила за собою двері. Місис Болдвіи спершися чолом на ріжок столу, почала плакати. Болдвін сидів, дивлячися на заголовки в газеті. Убивство ерцгерцоґа дало відповідні наслідки. Австрійська армія мобілізована. Наблизився до дружини й поклав руку їй на кучеряву голову.

— Сердешна Сесілі, — мовив.

— Не торкайся до мене!

Притуливши носовичок до обличчя, вибігла з кімнати. Він сів до столу й почав їсти яєшню з шинкою. Їжа не смакувала йому, нагадувала чомусь папір. Облишив сніданок і зробив нотатку в бльокноті, що взяв з кишеньки на грудях, де була хусточка. Див. позов Келлінза до Арбетноту. Кас. Деп.

Учув кроки в передпокої та клацання замка. Ліфт саме почав спускатися. Він збіг униз сходами. Крізь скляні з чавунними ґратками двері вестібюлю побачив її на тротуарі, вона стояла, висока й нерухома, одягаючи рукавички. Вискочивши в двері, встиг схопити її за руку саме тоді, як наблизилося таксі. Піт проступив йому на скронях і потік за комір. Уявив, який він смішний оце з серветкою у руці, тоді як негр швайцар, посміхаючися, каже йому: — Доброго ранку, містере Болдвін, здасться, буде погожий день. — Міцно здавивши їй руку, крізь зуби мовив:

— Сесілі, я маю дещо сказати тобі. Зачекай хвилинку й ми поїдемо разом до міста.

— Почекайте п’ять хвилин, — сказала вона шоферові. — Ми зараз прийдемо.

Міцно держачи її за руку, він увійшов разом з нею до ліфту. Коли вони опинились у передпокої власного приміщення, вона зненацька, глянула йому просто в обличчя сухими, блискучими очима.

— Ходімо сюди, Сесілі, — лагідно мовив він, ведучи її до опочивальні. Зачинивши двері, замкнув їх ключем. — А тепер давай поговоримо спокійно. Сідай, люба. — Він присунув їй стільця. Вона сіла рівно немов маріонетка.

— Слухай, Сесілі, ти не повинна говорити так про моїх приятелів. Місис Оґлторп тільки приятелька мені. Ми кілька разів, цілком випадково, пили з нею чай у кав’ярні — оце і все. Я залюбки запросив би її до нас, якби не боявся, що ти нечемно поведешся з нею… Ти не повинна так безпідставно ревнувати. Я даю тобі цілковиту волю, а довіра моя до тебе безмежна. Гадаю, що маю право вимагати такого самого і від тебе… Сесілі, стань знову моєю розсудливою дівчинкою. Ти просто пойняла віри брехням старих нікчемних плітух, що хотіли завдати тобі жалю.

— Вона не єдина.

— Сесілі, я чесно визнаю, що бували кілька разів випадки невдовзі по нашому одружінні… коли… але цьому вже минуло кілька років… І хто тут винний? О, Сесілі, така, як ти, жінка не в силі зрозуміти фізичних вимог такого, як я, чоловіка.

— А хіба я не робила всього, що могла?

— Моя люба, у цьому ніхто не винний… Я не докоряю тобі… Та як би ти щиро кохала мене…

— А чого я лишаюся в цьому пеклі, як не з кохання до тебе? О, ти тварина! — Вона сиділа, дивлячися сухими очима собі на ноги в сірих замшових черевиках, скручуючи та розкручуючи пальцями мокрого носовичка!

— Слухай, Сесілі, у теперішньому моєму становищі шлюбна розлука з тобою дуже пошкодить мені, але, якщо ти справді не хочеш жити зо мною, я спробую якось улаштувати це… Та все ж ти повинна більше довіряти мені. Адже тобі відомо, що я кохаю тебе. І заради всього святого не кажи нікому нічого, не порадившися заздалегідь зо мною. Певно ти й сама не хочеш пліток та заголовків у газетах.

— Добре… лиши мене саму… мені все байдуже.

— Гаразд… Я вже дуже спізнився. Поїду до міста цим таксі. Може й ти хочеш їхати разом зо мною до крамниць, або ще в якій справі?

Вона мовчки похитала головою. Він поцілував її в чоло, взяв свого солом’яного бриля та палицю і сквапливо вийшов.