Сараєво — слово застрявало їй у горлі, як вона намагалася вимовити його…
— Жах бере, як тільки подумаєш про це, жах? — простогнав Джорж Болдвін. — Волл Стріт провалиться в пекло… Єдине, що лишається зробити, це закрити біржу.
— Я ніколи не була в Европі… Війна, певно, така надзвичайна справа, що її варто подивитися. — Еллен, одягнена у синю оксамитну сукню і ясне манто, відкинулася на подушку в таксі, що лагідно дзичало під ними. — Історію я завжди уявляла собі літографіями у шкільних підручниках. Генерали пишуть накази, маленькі смішні постаті біжать, розкинувши руки, через поле, факсиміле підписів…
Конуси світла врізаються в конуси світла вздовж гарячого гомінкого шосе, ліхтарі широкими білими мазками плещуть на дерева, будинки, вивіски й телеграфні стовпи. Таксі завертає й спиняється перед готелем, звідки з кожної шпарки цяне рожеве світло й розгониста музика.
— Багато сьогодні людей, — зауважив шофер, коли Болдвін платив йому.
— Цікаво, чому? — спитала Еллен.
— Гадаю, певно, через те вбивство у Кенерсі.
— Хіба там було вбивство?
— Щось жахливе. Я бачив його.
— Ви бачили, як убивали?
— Ні, цього я не бачив. Але бачив задубілі тіла, перед тим, як їх забрали до морґу. Ми називали старого Дідом Морозом за білу його бороду… Я пам’ятаю його ще відтоді, як був хлопчиком. — Позад їх гули й харчали автомобільні клаксони. — Мені, мабудь, треба їхати. Бувайте здорові, леді!
У червоному передпокої був дух омарів, гарячих креветок і коктейлю.
— Галло, Ґесе! Еляйн, дозвольте зазнайомити вас з містером і місис Мак-Нійл… Міс Оґлторп. — Еллен стисла величезну руку червоношийому кирпатому чоловікові й маленьку, туго обтягнену рукавичкою руку його дружині. — Ґесе, ми ще поговоримо з вами перед відходом.
Еллен попростувала слідом за фалдами фраку метрдотеля краєм танцівної залі. Вони сіли до столика під стінкою. Музика грала «Кожен робить це». Болдвін підспівував стиха, коли схилився, опоряджаючи її манто, що його вона скинула на спінку стільця.
— Еляйн, ви чарівна жінка… — почав він, сідаючи насупроти неї. — Це такий жах! — Не вірю навіть, що це можливо!
— Що саме?
— Війна. Я не в силі думати про щось інше.
— А я в силі… — вона почала продивлятися меню.
— Ви помітили тих двох, що з ними я зазнайомив вас?
— Так. Це певно, той Мак-Нійл, що про нього пишуть весь час у газетах? Там зчинили галас про страйк будівельників та про Інтерборовські папери.
— Це все політика. Ручуся, що сердешний старий Ґес радіє з війни. Вона йому стане в пригоді, бо зжене його ім’я з першої сторінки газет. За хвилинку я розповім вам про нього… Ви мабуть, не любите креветок? Вони добрі тут.
— Джордже, я страшенно люблю креветки.
— Тоді ми візьмемо звичайний, старосвітський курортний обід. Якої ви думки про це?
Кладучи на край столу рукавички, Еллен зачепила вазу з бляклими червоними й жовтими трояндами. Сипнув дощ сухих пелюстків. Вона струсила їх з рук.
— Джордже, скажіть, щоб забрали ці паскудні троянди. Нетерплю зів'ялих квітів.
Пара з срібної миски з креветками крутилася в рожевому світлі лямпи. Болдвін стежив, як Еллен витягала рожевими тонкими пальцями шийки креветок із довгастої шкарлупи, окунала їх у розтоплене масло й клала в рот. Її цілком захопила їжа. Він зідхнув.
— Еляйн… я дуже нещаслива людина… Бачив оце дружину Ґеса Мак-Нійла. Уперше за багато років… Подумати тільки, що я був до нестями закоханий у ній, а тепер не можу згадати, як її ім’я. Правда смішно? Коли я розпочав самостійну практику, справи мої посувалися над міру повільно, а мусили були б іти швидше, бо тоді минуло вже два роки, як я скінчив університет і зовсім не мав грошей. Я був заповзятий тоді. Отож, якось я був вирішив, що як не дістану цікавої практики, то другого ж дня стану десь на посаду клерка. Вийшов на прогулянку, щоб освіжити трохи голову й побачив, як на Одинадцятій Авеню вантажний поїзд наскочив на візок з молоком. Видовище було жахливе. Допомігши підняти сердегу, я сказав собі, що або здобуду йому законне відшкодовання, або вщент зруйную себе. Я виграв його справу, цим привернув до себе увагу впливових людей, і справа ця дала початок моїй і його кар’єрі.
— То він був молочником? На мою думку, молочники найкращі в світі люди. Мій — надзвичайно хороший.