Выбрать главу

У ті роки Трепашкін працював у відділі безпеки ФСБ, який займався захистом співробітників, їхніх інформаторів і їхніх родин. Завдяки цьому він мав опосередковану інформацію про операції чеченських екстремістів, що здійснювалися під прикриттям російських правоохоронних органів. У 1995 році Трепашкін довідався, що певна чеченська банда «трусить» банки в Москві, зокрема, банк «Сольді». Романович, який спеціалізувався на банках і допомагав чеченцям орендувати в Москві приміщення для вимагання та відмивання грошей, був членом цього угруповання.

Трепашкін влаштував засідку біля банку «Сольді» і всередині нього, але чеченці не з’явилися — хтось їх попередив. Пізніше він довідався, що в день невдалої засідки за банком стежила спеціальна автівка, замовлена Романовичем. Трепашкін хотів допитати Романовича, але цьому перешкодив начальник його відділу Микола Патрушев, який заблокував подальшу роботу в цій справі. Трепашкіну пояснили, що заарештовані люди — це «наші чеченці». Пізніше Патрушев очолив ФСБ і займав цей пост у період підривів житлових будинків.

Трепашкін почав шукати автора фоторобота. Він знайшов Марка Блюменфельда, колишнього адміністратора будинку по вулиці Гур’янова, який розказав, що того ранку, коли стався вибух, він описав місцевій міліції людину, котра орендувала підвальне приміщення, і цей опис було покладено в основу першого фоторобота. А за два дні його привезли до Лефортова, де співробітники ФСБ примусили його змінити свідчення й «упізнати» людину на іншій світлині — Гочіяєва.

Тепер Трепашкін мав можливість поставити під сумнів офіційну версію вибухів. У вересні 2000 року Віктор Захаров, начальник Управління ФСБ по Москві та Московській області, сказав: «ми знаємо весь ланцюжок. На чолі стоїть досить відомий (араб) Хаттаб. Під його проводом — два інструктори-підривники, араби Абу Умар і Абу Джафар. Вони навчають диверсантів і забезпечують їх вибухівкою. Безпосередній організатор терактів у Москві — Ачимез Гочіяєв, відомий у Чечні під прізвиськом Лисиця. Він і керував групою виконавців терактів. Усі вони — прихильники радикальної ісламської течії ваххабізм». Захаров додав також, що, за їхньою інформацією, Гочіяєв отримав від Хаттаба 500 тисяч доларів[37].

Але якщо первісний фоторобот людини, яка наймала складське приміщення, зображував не Гочіяєва, то важко зрозуміти, на яких підставах він став підозрюваним.

На той час тривала підготовка до судового процесу в справі Юсуфа Кримшамхалова та Адама Деккушева — двох членів так званої «банди Гочіяєва», які нібито доправили вибухівку до Волгодонська. Трепашкін готувався представити свої важливі дані в суді, але, усвідомлюючи, що ризикує, спочатку повідомив ім’я та телефонний номер Блюменфельда Ігорю Королькову — журналісту-розслідувачу газети «Московские новости». Корольков зустрівся з Блюменфельдом в редакції, і той підтвердив, що людина, «яка користувалася паспортом Лайпанова й публічно видавалася слідством за Гочіяєва, насправді не Гочіяєв»[38].

У редакції, під диктофон, Блюменфельд розповів, що сталося. «У Лефортові мені показали світлину якоїсь людини й сказали, що це Гочіяєв і що я нібито здав підвал йому. Я відповів, що ніколи не бачив цього чоловіка. Але вони наполегливо рекомендували мені визнати в ньому Гочіяєва. Я все зрозумів, припинив сперечатися й підписав свідчення. Насправді ж людина, світлину якої вони мені показали і яку називали Гочіяєвим, була не тією людиною, яка приходила до мене».

Корольков запитав Блюменфельда, чи були схожі між собою Гочіяєв і той чоловік, що приходив до нього. Блюменфельд відповів: «На фото була людина з простакуватим обличчям, а той, хто приходив, кому я здав в оренду приміщення, ззовні виглядав інтелектуалом. У мене склалося враження, що він єврей. До того ж єврей із кавказьким корінням. І я про це неодноразово заявляв слідству»[39].

Незабаром після своєї зустрічі з Корольковим Трепашкін був заарештований, а в його помешканні провели обшук. Йому висунули звинувачення у володінні зброєю без дозволу, але суддя це звинувачення негайно зняв. Тоді Трепашкіна звинуватили в неналежному використанні секретних матеріалів і присудили до чотирьох років виправно-трудового табору на Уралі. Його свідчення так і не пролунали в суді.

Після арешту Трепашкіну вдалося передати до газети «Московские новости» записку з описом секретного документа, з яким він нібито поводився неналежним чином. Він пояснив, що дав своєму колишньому колезі, полковнику Шебаліну, розшифровку підслуханої розмови між членами Гольяновського організованого лочинного угруповання, з якої можна було зрозуміти, що колишні і теперішні агенти ФСБ є членами цього угруповання й брали участь у вбивствах. Трепашкін сказав, що документи, в оприлюдненні яких його звинуватили, не могли мати грифа «секретно», бо закон про державну таємницю забороняє засекречувати інформацію щодо незаконних дій, вчинених держпосадовцями.

вернуться

37

Павлов Д. «“Теракты такого масштаба больше не повторятся”, — заявил начальник УФСБ в годовщину взрыва на Гурьянова», Коммерсант, 8 сентября 2000; цит. в: Dunlop J. B. «The Moscow Bombings of September 1999», 94.

вернуться

38

Корольков И. «Фоторобот не первой свежести», Московские новости, 11 ноября 2003.; цит. в: Dunlop J. B. «The Moscow Bombings of September 1999», 127.

вернуться

39

Корольков И. «Фоторобот не первой свежести»; цит. в: Dunlop J. B. «The Moscow Bombings of September 1999», 127.