Масове побиття студентів було безпрецедентним для пострадянської України. У відповідь на це три опозиційні партії оголосили про створення ними Комітету національного спротиву. У неділю, 1 грудня, півмільйона людей зібралися на Майдані на підтримку європейського вибору України та на знак протесту проти дій «Беркута». Того вечора радикали — можливо, провокатори — атакували загін «Беркута», що охороняв президентську адміністрацію. У ході «контратаки» сотні протестувальників і щонайменше 40 журналістів зазнали ушкоджень. Після цього активісти з партій «Свобода» та «Батьківщина» зламали двері Будинку профспілок на Майдані й оголосили його штабом протестного руху.
З цього моменту події почали розвиватися за власною інерцією. Демонстранти почали будувати барикади та встановлювати намети на площі. Вони захопили також будівлю міської адміністрації поблизу Майдану, в колонній залі якої щоночі перебувало близько тисячі демонстрантів. На Майдані було встановлено сцену для промов та інших виступів. Промови лідерів опозиції і наметове містечко на Майдані демонструвалися на величезному екрані на стіні Будинку профспілок. Завдяки допомозі сотень волонтерів почали працювати служби медичної допомоги, безпеки та харчування. Скрізь було видно гасла «Україна — це Європа», «Банду геть» і «Україна без Януковича».
Приїхавши до Києва 4 грудня, на п’ятий день протестів, аби поновити свою журналістську візу, я спитав у таксиста, який віз мене з вокзалу, що тут відбувається. Він відповів: «Революція». Я приходив на Майдан і розмовляв з людьми, які давали свої пояснення повстанню проти Януковича. Петро, вчитель із Києва, сказав про Януковича: «Це зек, бандит, що прийшов до влади. Це татаро-монгольська орда, їх інакше не назвеш. Те, що він робить, було б неможливо в жодній цивілізованій країні». Київський пенсіонер Анатолій Бойко висловився так: «Ми ненавидимо цю владу, бо вона спирається на суцільне розкрадання. Країна спустошується, а їхні гроші знаходяться в Європі та США». Зварювальник із Луганська Олександр Решетняк: «Я живу в селищі, де немає газу, води, тепла, ліків у лікарні. Жити в цій країні неможливо».
Багато людей на Майдані наголошували на тому, що в разі придушення руху та вбивства людей повстане вся країна й буде громадянська війна.
На Майдані постійно перебували тисячі людей, хоча їхня кількість то збільшувалася, то зменшувалася. Було багато прапорів: синьо-жовтих українських, синіх, червоних і білих прапорів українських політичних партій, Євросоюзу, Грузії, а також більш зловісні червоно-чорні прапори радикальних українських націоналістів і прапори УНА-УНСО із символом, що нагадує свастику. Ці останні зрештою майже зникли в зв’язку з підозрою, що члени цієї організації є провокаторами.
Протестувальники вимагали відставки уряду та підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС. Спочатку вони не ставили вимоги про відставку Януковича, але лише тому, що не бачили розумного способу його усунення від влади.
З першим снігопадом наметове містечко на Майдані почало набувати ознак довготривалості. Барикади укріплювалися важкими трубами та дерев’яними платформами, а входи до Майдану звузилися, аби легше було контролювати потоки людей. Площа вкрилася наметами, до них постійно додавалися нові. Виникли навіть екуменічний «молитовний» намет, пункт медичної допомоги і кінотеатр просто неба. У наметах протестувальники готували їжу та спали, а обігрівалися залізними дров’яними пічками-«буржуйками» на кшталт тих, що використовувалися в армії за часів Другої світової війни. Виходячи з наметів, групи людей сідали на саморобних лавках навколо поржавілих металевих діжок, в яких горіли дрова, розкидаючи довкола снопи тріскучих іскор.
Проходили тижні, а протест на Майдані й не думав вщухати. Навпаки — його служба харчування та загони Самооборони набули організованого характеру. Рішучість протестувальників почасти пояснювалася відчаєм. Арсеній Яценюк, лідер партії «Батьківщина», сказав в одній з промов, що Янукович поводиться, як самодержець, а до народу ставиться, як до «бидла»[256].
Для Януковича складність розв’язання цієї кризи (якщо він мав такий намір) полягала в тому, що йому не довіряли майже всі верстви суспільства. Еліта ненавиділа його тому, що стала першою жертвою його утисків, а звичайні люди — тому, що мали відчуття, нібито живуть під наглядом кримінальної організації.
13 грудня Янукович запросив до себе лідерів опозиції. Він запропонував амністію та мораторій на застосування сили, якщо демонстранти припинять акції протесту. Але протестувальники побоювалися, що в такому разі Янукович розпочне масові репресії. Згоди досягнуто не було. Повстання продовжувалося, Янукович відмовлявся виконувати конкретні вимоги протестувальників, а найбільшими ворогами демонстрантів ставали виснаження, необхідність з’являтися на роботі та люті холоди.
256
Саттер Д. «Зоопарк Януковича. Киевский дневник, часть 5», Svoboda.org, 19 декабря 2013.