Наслідком усіх цих подій були тяжкі втрати від того, що обидві сторони почали вбивати геть усіх. Повстанці, які базувалися головним чином у містах, стріляли в бік українських військових із позицій, розташованих впритул до шкіл і лікарень, а також у житлових кварталах. Українські війська відповідали вогнем з установок «Град» і артилерії, хоча снаряди й влучали в населені міські території[309].
При спробах захоплення міст бойовики теж стріляли по цивільних, але тактика української армії, яка широко висвітлювалася в пропагандистських цілях російським телебаченням, налаштовувала місцеве населення проти київського уряду, а декого змусила приєднатися до сепаратистів. Радник Міністерства оборони України Василь Будик так описував цей метод Анні Нємцовій з інтернетвидання «Daily Beast»: «Спочатку ми проводимо масовану артпідготовку, аби розчистити простір, а потім заходять піхота й танки. Такий метод застосовувався завжди»[310].
Росіяни та українці — близькі народи зі спільною історією, спільним походженням і тісними родинними зв’язками. Однак кінець цієї війни важко передбачити. У результаті бойових дій на початок 2015 року 5700 чоловік загинуло в боях і більше мільйона людей стали біженцями.
6. ДОЛЯ POCІЇ
Впродовж майже 25 років пострадянська Росія намагалася робити вигляд, що її можна вважати частиною цивілізованого світу, — навіть тоді, коли посилювалися авторитаризм і злочинність. Однак революція на Майдані поклала край цій симуляції. Захід раптом побачив не машкару, а ту Росію, яка існувала весь цей час і яку багато хто із західних політиків і спостерігачів не хотів помічати.
Після анексії Криму російські лідери почали погрожувати Заходу ядерною атакою. В одному з документальних фільмів Путін повідомив, що під час захоплення півострову був готовий привести стратегічні ядерні сили Росії у стан підвищеної бойової готовності[311]. У березні 2015-го, на зустрічі американських і російських генералів у відставці, російські делегати зробили заяву, що будь-яка спроба НАТО повернути Крим Україні матиме наслідком ядерну відповідь, і «Сполучені Штати мають розуміти, що теж наражаються на ризик»[312]. 21 березня посол Росії у Данії Михайло Ванін заявив датській щоденній газеті «Jyllands Posten», що в разі здійснення Данією плану приєднання країни до натівського протиракетного щита датські військові кораблі можуть стати мішенню для російських ядерних ракет[313].
27 лютого на Москворецькому мості навпроти Кремля було застрелено лідера російської прозахідної ліберальної опозиції Бориса Нємцова. Цей міст обладнаний такою кількістю приладів відео- та аудіоспостереження, що там, за словами одного колишнього полковника ФСБ, «миша не проскочить»[314]. Це обладнання має запобігати можливості закласти на мості бомбу або вистрелити по Кремлю з гранатомета. На початку та в кінці моста встановлено так звані закриті пости, де 24 години на добу чергують офіцери, які відстежують відеоінформацію, а також «тривожна група», здатна миттєво заблокувати будь-яких підозрілих осіб[315]. Той факт, що Нємцова вбили саме на цьому особливому мості, майже незаперечно свідчить про те, що виконавці мали офіційне прикриття.
Але найважливішим, мабуть, є те, що режим використав державне телебачення для мобілізації населення на підтримку війни в Україні та проти Заходу. Рейтинг Путіна, який складав у січні 2014 року 65%, після анексії Криму підскочив до 88% і відтоді залишається на цьому рівні, підтримуваний бурхливим потоком облудної інформації про жорстокості українців і ворожі дії Заходу[316]. Націоналістична ейфорія є такою всеохопною, що її можна порівняти з патріотичним очманінням у Росії в перші тижні Першої світової війни. Під час телемосту 16 квітня Путін сказав: «Якщо ми збережемо теперішній рівень консолідації суспільства, нам не страшні жодні загрози»[317].
Проте останні дії путінського режиму не здатні замаскувати його вразливість і невпевненість. Після краху комунізму російський народ здобув право заробляти гроші, отримувати інформацію, вільно висловлювати свою думку та подорожувати за кордон. Однак політичний режим узаконив грабунок і убезпечив себе за допомогою неодноразових кривавих провокацій. Було створено певну надбудову, яка тримається на брехні та жадібності, і хоча вона здатна проіснувати ще багато років, проте може й обрушитися, ставши жертвою власного нехтування звичайними моральними цінностями.
309
Lokshina T. «Civilians Despair as Both Sides Break the Rules in East Ukraine», The Moscow Times, December 24, 2014.
310
Nemtsova A. «Why Is Ukraine’s War So Bloody? The Soviet Union Trained Both Sides», The Daily Beast, February 3, 2015.
311
Heintz J. «Putin: Russia prepared raising nuclear readiness over Crimea», Associated Press, March 15, 2015.
312
Bacchi U. «Russia issues nuclear threat over Crimea and Baltic States», International Business Times, April 2, 2015.
313
Isherwood J. «Russia warns Denmark its warships could become nuclear targets», The Telegraph, March 21, 2015.
314
«Полковник ФСБ: следите за новостями — кто из приближенных к Путину “внезапно” погибнет в ДТП, авиакатастрофе или на охоте», Gordonua.com, 12 марта 2015.
316
Volkov D. «Putin’s Ratings: Anomaly or Trend?», Institute of Modern Russia, December 23, 2014.
317
AP, «Vladimir Putin phone-in: Western sanctions actually helped Russia», The Telegraph, April 16, 2015.