Хтось може сказати, що у випадку з підривами будинків провина Путіна та Єльцина є не доведеною. Це так, але лише в тому сенсі, що провину будь-якого злочинця можна вважати остаточно доведеною тільки після вироку суду. Путінський режим ніколи не поставав перед судом, але лише тому, що контролював судочинство та мав можливість приховувати або знищувати докази. Уся сукупність непрямих доказів (а їх, на відміну від прямих, неможливо сфальшувати) так переконливо свідчить про провину, що, якби все це стосувалося окремої людини в кримінальній судовій справі, вердикт був би очевидним і неспростовним. Оскільки цей режим тричі блокував спроби незалежного розслідування вибухів у житлових будинках і є причетним до вбивств людей, які намагалися розслідувати їх самостійно, його треба вважати винним. Подальші дії режиму свідчать про те, що він цілком здатен на такі злочини. Якщо влада Росії хоче спростувати твердження про її участь у підривах будинків, у неї є можливість надати найважливіші докази для їхнього незалежного вивчення — зокрема, бомбу, яку було закладено в підвалі будівлі в Рязані і яку конфіскувала ФСБ, порушуючи російський закон про те, що докази надзвичайної загрози правам і безпеці громадян не можуть вважатися державною таємницею.
Майбутнє Росії зараз виглядає похмурим. Війна в Україні поки не має ознак завершення, а після вбивства Бориса Нємцова в країні було створено умови для масових внутрішніх репресій. Погрозами застосувати ядерну зброю проти країн, які не є ворогами Росії, збільшило шанси на реальне застосування цієї зброї — чи то через помилку в розрахунках, чи то в рамках в результаті конфронтації, спричиненої власними діями самої Росії. Однак противагою цьому песимістичному сценарію є життєздатність і обдарованість російського народу, якому все ж таки, попри всі очікування, вдалося мирним шляхом позбутися комуністичного режиму і який здатен скинути нову тиранію, що прийшла на зміну комунізму.
Найнагальнішою потребою Росії є створення комісії зі встановлення істини (на кшталт південно-африканської Комісії правди і примирення), здатної об’єктивно розглянути злочини посткомуністичних режимів і донести інформацію про них російському народу. Багато з цих злочинів були жахливими, але усвідомлення їхньої справжньої природи може мати вирішальне значення для побудови нового, демократичного російського суспільства. Якщо Росія зможе повторити приклад України і скине злочинний уряд, насамперед необхідно буде скликати Установчі збори для розробки конституції, яка передбачатиме справжній розподіл державної влади. Складається враження, що Росія так і не оговталася після розгону виборних Установчих зборів 18 січня 1918 року, внаслідок чого політичні структури в країні не мали самостійних повноважень і завжди використовувалися як інструменти деспотичної влади.
Частка демократично налаштованої російської громадськості складає серед російського населення, мабуть, не більше 10–15%, але досвід періоду «перебудови» свідчить про те, що вони здатні повести за собою мільйони. Однак для цього російським лібералам треба визнати правду про пережите Росією в умовах пострадянської «демократії». Це буде нелегко. Але це дозволить демократичним силам порвати з трагічною історією країни і закласти фундамент майбутнього країни. Для цього треба лише стати на захист гідності людини та обрати своїм дороговказом правду.
БІБЛІОГРАФІЯ
Башкирова В., Соловьев А., Дорофеев В. Герои 90-х: люди и деньги. Новейшая история капитализма в России. Москва: Коммерсант и АНФ, 2012.
Батумский А. «Сговор», Версия, 3 августа 1999.
Батурин Ю. М. и др. Эпоха Ельцина: очерки политической истории. Москва: Вагриус, 2001.
«Бизнесмен Андрей Луговой — о “деле Литвиненко”: “Почему я должен все бросать и нестись в Англию?”», Известия, 26 февраля 2007.
Богоран И., Солдатов А. «Неправда», Версия, 4–10 ноября 2002.
«Боевики ДНР и ЛНР имеют столько же танков, сколько армии Германии, Франции и Чехии, вместе взятые», Inforesist.org, 12 апреля, 2015.
Вагнер А., Королев А. «Двуликая помощь. “Армия SOS” и “военкомат ДНР” — Радио Свобода выяснило, кто и как помогает воюющим сторонам на востоке Украины», Svoboda.org, 30 июля 2014.
«Весь бред российских СМИ за год», Свободная зона, 11 января 2015.