Згадаймо, що після жовтневого путчу 1917 р. ця мова стала мовою ленінських декретів, ленінських анексій і контрибуцій, ленінської повальної брехні, мовою ревтрибуналів, і ця ленін- сько-троцька мова стала мовою знищення будь-яких свобод у будь-яких сферах, стала мовою чергового поневолення України, як і всіх інших державних утворень, що виникли на уламках Російської імперії; ця мова стала мовою розстрілів і геноцидів, мовою тієї так званої революційної правосвідомості, що вбиває будь-які права, як і будь-яку свідомість; ця мова стала мовою концентраційних таборів усього неосяжного ГУЛАГу, котрий у такий спосіб моделював усю «безодню» (Ф. Достоєвський) російської душі, народної вдачі, це мова психушок, де здоровомислячим людям відповідномислячі експерти ставили діагноз божевільних, як то відповідномислячий цар колись оголосив П. Чаадаева, — й країну було перетворено на грандіозну психушку з сотнями й сотнями Чаадаєвих різних національностей; це мова знищення не просто інших мов, бо, мовляв, така «полуразбойничья стихия русского языка», а й мова знищення філософської думки, мова знищення демократії і прав людини, мова знищення будь-яких понять про цивілізований шлях розвитку; це мова боротьби з такими науками, як кібернетика чи генетика, економіка чи футурологія; це мова боротьби з літературою, музикою, живописом, взагалі — з естетикою, з гармонією і красою, це мова фантастичних дезінформацій будь у чому, це мова фальшу, брехні, окозамилювання, холуйства; а що вже казати про те, що це мова вірнопідданства! Звичайно, з допомогою й рідних мов можна було засвідчити таке вкрай необхідне Кремлю вірнопідданство, але демонстроване іншими мовами викликало підозру, накладало тавро неповноцінності й меншовартості в цьому вірнопідданстві, а от російська мова була універсальна, ця мова знімала будь-які підозри з вірнопідданого, як і позбавляла його небажаних комплексів, і вже російськомовний вірнопідданий українець цінувався значно вище, ніж україномовний вірнопідданий, а російськомовний вірнопідданий Кремлю німець Хоннеккер там чи бельгієць Володя Тетельбойм взагалі правили за зразок і приклад, здавалося б, планетарної вірнопідданості, яка з допомогою ось таких представників «прогресивного людства» мала неминуче і, звичайно, назавжди перемогти в усьому світі, а відтак би перемогла б у всьому світі й мова «межнационального общения», а інші мови тільки б заважали й невідомо куди повели й завели б саме від такого «межнационального общения»!.. Ну як тут принагідно не згадати мовознавця всіх часів і народів Джугашвілі-Сталіна, і як він законно, водночас і неповторно, вписується в цю «полуразбойничью стихию русского языка», своєю постаттю значно вивищуючи над постаттю — це для логічного прикладу — такого теж неповторного й теж колоритного філолога та мовознавця як Єрмак... чи там Стенька Разін... чи Хабаров.
Мова російської нації — мова національна? Мова російської нації — шовіністична? Мова російської нації — інтернаціональна? Скільки ж у неї ликів, який — справжній? Мабуть, справжній — це таки шовіністичний лик, який маскується то під суто національний, то під інтернаціональний лик, бо є оця невитравна потреба маскуватися, будучи такими за органічною суттю, а ця органічна суть таки в «полуразбойничьей стихии русского языка».