Марта Велс
Мережевий ефект
1
У мене були клієнти, які вважали, що їм потрібен абсурдний рівень безпеки. (І я говорю абсурдний навіть за моїми стандартами, а мій код був розроблений облігаційною компанією, відомою сильною ксенофобською параноєю, загартованою відчайдушною жадібністю.) У мене також були клієнти, які вважали, що їм не потрібна безпека взагалі, аж поки їх щось не з’їсть. (Це здебільшого метафора. Статистика моїх нез'їдених клієнтів дуже висока.)
Доктор Арада, яку її подружній партнер Оверс називає "номінальним оптимістом", була десь у зручній середній зоні. Доктор Тьяго твердо входив до групи "Давайте досліджувати темну печеру без настирливого SecUnit'а". Ось чому Арада була притиснута до стіни поруч з люком на відкритому оглядовому майданчику, її долоні пітніли, тримаючи снарядну зброю, а Тьяго стояв на згаданому оглядовому майданчику, намагаючись не вдавати потенційну ціль ("потенційну" згідно з попередньою розмовою, де д-р Арада сказала: "О, SecUnit, я б хотіла, щоб ви не називали людей "цілями", а Тьяго кинув на мене погляд, який зазвичай означав, що він просто хоче мати виправдання, якщо когось вб'ють.)
Але це було ще до того, як потенційні цілі почали розмахувати власною великою колекцією зброї зі снарядами.
У всякому разі, приблизно так я думав, коли плив під рейдерським судном, яке зараз намагалося захопити наш дослідницький модуль.
Я виплив з-під корми човна, обережно уникаючи рухового пристрою. Тихо зламав поверхню води, потягнувся, схопився за перила і поліз вище. Денне світло було яскравим, повітря чистим, і я відчував себе відкритим з усіх боків. (Чому дурні рейдери не могли напасти вночі?) У мене в повітрі були безпілотники, що давали мені вид обох палуб цього дурного човна, тому я знав, що ця частина корми порожня.
Надбудова наді мною була трикутною, повернутою під кутом так, щоб пришвидшити човник чи щось таке, я не знаю, я бот-вбивця, мені не потрібно знати все про човни. Верхня палуба підходила до носа, де знаходився корпус носової зброї. Це означало, що у дурного човника багато сліпих плям, які були кошмаром для служби безпеки човника. Але він був більш складним, ніж інші човники, які ми бачили в цьому районі нашого оцінювання, з кращими технологіями.
Звичайно, це також робило його вразливішим.
Я також стежив за нашим зовнішнім периметром та розсіяними островами, що оточували нас, на випадок, якщо це була спроба відволікти увагу, і була запланована друга атака. І, звичайно, у мене був безпілотник, який висів над оглядовим майданчиком.
Тьяго стояв там, майже за чотири метри від люка, навіть не одягнувши захисного спорядження, дуже схожий на людину, яка не довіряла оцінці ситуації свого SecUnit'а. Очевидний лідер потенційних цілей стояв на краю палуби, ледь за три метри, недбало наводячи снарядну зброю на Тьяго. Мене більше хвилювали шість інших потенційних цілей, розкиданих по носовій палубі тупого човна, і головна зброя, встановлена на носі човника і націлена на верхній рівень нашого дослідницького модуля.
Деякі з потенційних цілей не мали шоломів. Цих можна було атакувати маленькими розвідувальними безпілотниками (якщо ваш клієнт накаже вам, або якщо у вас зламаний командний модуль), ці вороги можуть бути достатньо тупими, щоб стати агресивними без відповідних бронежилетів. Ви можете прискорити безпілотник і відправити його прямо в обличчя ворога. Навіть якщо ви не поцілите в око або вухо і не пройдете прямо до мозку, то зробите кратер у його черепі. Це дозволило б вирішити проблему і повернути мене до нових епізодів "Лінії Сонця" набагато швидше, але я знав, що Арада зробить мені сумне обличчя, а Тьяго буде розлючений. Напевне, мені все одно доведеться це зробити. На жаль, потенційний лідер-мішень носив шолом.
(Тьяго партнер брата доктора Менси, тому я зважаю на його думку.)
Крім того, я ще не мав інформації про те, скільки ворогів було всередині човника, і де знаходилися елементи управління великою зброєю. Можливо, передчасне усунення видимих цілей (вибачте, потенційних цілей) на палубі перенесе нас з потенційного шоу-лайна у повноцінне шоу-лайно.
Був певний шанс, що Тьяго зможе вийти з цієї ситуації самостійно. Він чудово спілкувався з іншими людьми. Я мав дрона, який чекав просто у люці біля Аради. (Оверс був би засмучений, якби я дозволив убити їхнього родича, і до того ж Арада мені подобалася.)
Незважаючи ні на що, і все ще вдаючи спокійного, Тьяго сказав: "У цьому немає потреби. Ми дослідники, ми тут не робимо нічого, щоб когось образити".
Потенційний керівник-ціль сказав щось, що наша система FacilitySystem переклала і видала у наш канал: "Я показав вам, що я серйозний. Ми візьмемо те, що хочемо, а потім залишимо вас у спокої. Накажіть іншим вийти".
"Ми віддамо вам наші припаси, але не людей", — сказав Тьяго.
"Якщо у вас будуть гарні припаси, я не чіпатиму людей".
"Вам не потрібно стріляти ні в кого". Благання проникло у голос Тьяго. "Якщо вам потрібні припаси, ми їх віддамо".
Не хвилюйтесь, "ні в кого", означало і в мене теж.
(Тьяго, порушивши протокол безпеки, який ми обговорили РАНІШЕ, вийшов на оглядовий майданчик, щоб привітати незнайомців на їхньому дурному човні. Я вистрибнув слідом за ним і відтягнув його від краю, тому потенційний лідер-ціль вистрелив у мене замість нього і влучив мені прямо в плече. Мені довелося впасти з оглядового майданчика у воду і оминати закинуту у воду клітку. І так, я був розлючений.
"SecUnit, SecUnit, ти там…" Оверс, у командному центрі модуля, волав до мене через інтерфейс зв'язку.
"Зі мною все добре" — надіслав я йому через канал. Добре, що я не кровоточу, як людина, тому що ворожа морська фауна — це було останнє, чого я зараз потребував. "У мене все під контролем." Ну гаразд.
"Ні, він каже, що все нормально, — я чув, як вона передавала іншим через наш комунікатор — і так, він шалено лютий")
Я перекинувся через перила і впав на палубу. Я вже налаштував свої датчики болю, але відчував, що снаряд вклинився у моє тіло, і це дратувало. Залишившись низько, я побіг по сходах у перший відсік. Людина всередині стежила за примітивною системою сканування. (Я заклинив її ще до того, як мене підстрелили, згодувавши їй артистичні статичні та випадкові повідомлення про аномальні підписи енергії, щоб оператор був зайнятий.) Я здушив людину, поки вона не втратила свідомість, а потім зламав їй руку, щоб дати їй про що турбуватися, якщо вона оживе занадто рано. Я не взяв її снарядної зброї, але зробив паузу, щоб зламати пару ключових компонентів.
Кімната була наповнена мішками, контейнерами та іншим людським лайном. Там були акуратні стелажі для зберігання, але на них все було перемішане. Ми бачили одинадцять груп дивних людей на водних човнах здалеку, і до нас підплили два. Обидві групи були тим, що Тьяго назвав "надзвичайно розбіжними", а деякі інші назвали глибоко дивними. Обидві групи вжили однакових продуманих запобіжних заходів, щоб показати, що вони наближаються доброзичливо і не демонстрували зброї. Обидві групи хотіли торгувати з нами товарами. (Арада та інші хотіли просто дати їм те, що їм було потрібно, а Тьяго попросив їх поділитися розповідями про те, як вони опинилися тут, на цій планеті.)
Так добре, можливо, Тьяго мав підстави припускати, що ця група також не буде ворожою. Але попередні групи дали мені шанс розробити профіль місцевих доброзичливих підходів/взаємодій, і ця група не вкладалася у схему.
Ніхто, чорт візьми, мене не послухав.
Потенційний лідер-мішень та його друзі на борту "Дурного човна" також були одягнені краще, ніж інші люди, з якими ми зустрічалися, у одяг, який виглядав новішим, якщо не чистішим. У планети не було офіційної назви (дурна планета), але "дурний човен" мав власний елементарний корм, насичений іграми та порнографією, але також висвітлював все, що могло бути корисним для оцінки безпеки, наприклад, місцеположення людей і що вони переглядають. Навіть підписи окремих людей містили лише інформацію про сексуальну доступність та гендерну презентацію, на що я не звернув уваги.
Я прослизнув у брудний металевий коридор, де з бічної каюти вийшла людина. Я роззброїв її і вдарив головою об підлогу.