Хакнути targetControlSystem і завдати їй дуже, дуже сильного болю, ось що допоможе.
Мій безпілотник показував, як Амена встає і повільно крокує по кімнаті з опущеними плечима. Потім на платформі Елетра заворушилася і видала якісь нечіткі звуки. Амена поспішила до неї і сказала: "Гей, все гаразд. Ти будеш в нормі".
Елетра кліпала і дивилася на неї. Вона зуміла сказати: "Що сталося? З Расом все добре?"
Амена притулилася до платформи, з високого кута вона виглядала старшою, з лініями по обидва боки рота. Знизивши голос, вона сказала: "Вибач, він помер. У ваших спинах були дивні імпланти, які завдавали вам болю, і це вбило його. Ми витягнули ваш, і це мало не вбило вас. Ви знали, що вони там?"
Елетра виглядала збентеженою. "Що? Ні… я не розумію…"
Я перевірив своє тестування на проникнення, але результатів не було. Це дратувало. Якщо система не спілкується зі мною, я не зможу проникнути в неї. І, мабуть, targetControlSystem працювала як єдина система. Станції та людські установи використовують декілька систем, які співпрацюють одна з одною, як функції загальної безпеки. (Безпека відносна.) Я зазвичай проходив через функцію системи безпеки і використовував її, щоб дістатися до всіх інших. (Технічно я теж система безпеки, тому було легко змусити інші системи безпеки взаємодіяти зі мною або вводити їх в оману, щоб вони вважали, що я є їх частиною.)
Ще існують способи потрапити у сильно захищені системи, системи з нечитабельним кодом або незнайомою архітектурою. У мене не було багато часу, тому мені довелося скористатися найпростішим методом: змусити невідомого користувача отримати доступ до системи.
Імплант Раса перестав функціонувати, ймовірно, знищивши власне джерело живлення, щоб убити себе. Імплант Елетри все ще знаходився в маленькому контейнері для екстреної допомоги, який вважав, що потрібно зберігати аномальні речі, вилучені з людей. Тепер він був накритий стерильною плівкою, але все ще міг приймати. Я запустив сигнал глушіння
через скаута 2 — у фойє контрольної зони ціль 4 відставила екранний пристрій на лавку. Усі цілі заговорили, не звертаючи уваги на люк до контрольної зони. Вони виглядали схвильованими і сердитими. Можливо, вони нарешті зрозуміли, що ми не заблоковані в зоні контролю. Я був радий, що у мене не було можливості вбити їх усіх, оскільки тепер існувала ймовірність, що вони можуть пригодитися.
(Я поняття не мав, де ворожі дрони, але логіка та оцінка загрози підказували, що їх слід зосередити біля люків, що закривають мою безпечну зону. Це буде проблемою.)
Я перевірив прогрес скаута 1, який шукав зображення плаваючих поверхонь дисплея. Багато змінних діаграм і чисел, які, на мій погляд, також могли бути абстрактним мистецтвом. Ці екрани були призначені для інтерпретації стану транспорту, і без інструкцій для пояснення та коментування даних все було безладом. Невже все не може бути простим, хоча б раз? Я можу літати на шатлі у нещільній атмосфері, але ніхто ніколи не думав навіть віддалено давати ботам-убивцям модулі для пілотних перевезень. Зачекайте, гаразд, там був дисплей зі схемою корпусу АРТ, з великою кількістю рухомих хвилястих візерунків навколо нього, що, мабуть, мало би сенс, якби я знав щось про те, що відбувається в червоточинах. На ньому також був лічильник часу, але ніщо не вказувало на час. Отже, ніякої користі.
Те, що могло бути корисним, — це епізод з "Місяця Святилища". Або "World Hoppers." Або що-небудь інше. (Все, крім MedCenter Argala.) Але перегляд ЗМІ заспокоїв би мене, а я хотів залишатися злим.
Я не міг сидіти тут і чекати, треба було ще щось зробити. Я підвівся.
"О, ти йдеш" — Амена сиділа на краю платформи біля напівпритомної Елетри, щоб мати можливість тримати її за руку. Вона з сумнівом подивилася на мене. "Я думала, що ти збираєшся відпочити".
"Чи мають вони для вас якийсь сенс?" Я надіслав їй зображення з мостика АРТа.
Амена швидко заморгала. "Це інформація про навігацію та живлення, як з пілотської станції. — Вона побачила мій вираз обличчя і роздратовано махнула рукою. — Якщо ти цього не знав, чому не сказав?"
Добре, цей докір я прийняв. "Вони з мого безпілотника, запечатаного в контрольній зоні. Ти вмієш їх читати?"
Амена знову примружила очі, але повільно похитала головою і застогнала собі під ніс. Вона поглянула на Елетру, яка знову була без свідомості, і обережно розплутала їхні руки. "З того, що вона сказала, я сумніваюся, що вона була навігатором". Потім вона підняла брови. "Ви знаєте, чи є допоміжна станція в інженерній секції?"
Я цього не знав. "Допоміжна станція?"
"Це додаткова станція моніторингу для інженерної бригади. Ви не можете взяти під контроль корабель, якщо пілоту не передадуть керування — принаймні так я уявляю, — але там ви можете отримати дисплеї усіх систем корабля. У нас вони є лише на деяких кораблях, і я не знаю, наскільки вони поширені". Вона зізналася: "У нас вони можуть бути відсутні, тому що наші кораблі мають старішу конструкцію".
Це було не те, що могло знадобитися на автоматичному транспорті, керованому ботами, але перевірити не завадило.
Моя надійність роботи вирівнялася на рівні 89 відсотків. Не чудово, але зараз я міг з цим змиритися. Я досі не визначив джерело падіння моєї продуктивності. Я отримував по кілька ударів снарядів, не маючи такого стійкого падіння. Я вийняв енергетичну зброю Раса з кишені куртки і поклав її на лавку. "Візьміть це на всякий випадок. Це не пошкодить ворожі дрони, але повинно спрацювати на людях". Я ненавиджу давати зброю людям, але я не міг залишити її без чогось. "Я піду в інженерну секцію".
"Почекай — Амена зіскочила з платформи. — Я піду з тобою."
У мене була заплутана серія реакцій на це. Не по порядку: (1) Роздратування, на неї, на себе. (2) Звична підозра. За моїми контрактами з компанією клієнти були тими, хто, найімовірніше: (а) підстрелить мене (б) голосно виступить за відмову від пошкодженого SecUnit'а, тому що займе занадто багато часу, щоб завантажити його в транспорт. (І люди ще дивуються, чому у мене проблеми з довірою.) (3) Непереборне бажання вбити все, що навіть думало про загрозу їй. "Хтось повинен залишитися тут із пораненою людиною".
Вона скривилася. "Правильно, вибачте" Потім відвела погляд і витерла очі.
Я змусив її заплакати. Гарна робота, Murderbot.
Я знав, що я придурок, і був винен Амені вибачення. Я б пояснив це падінням надійності продуктивності та емоційним зривом, який я тимчасово визнав як тривалий, а не окрему подію, з якою я повністю закінчив, ніби вимкнувся та перезапустився, але я також можу бути свого роду придурком. ("На зразок" = у діапазоні 70–80 відсотків.) Я не знав, що сказати, але не мав часу шукати відповідні приклади вибачень. (І це було не так, як я коли-небудь знаходив відповідні приклади, які я насправді хотів використати.) Я сказав: "Вибачте за те, що я — мудак".
Це змусило Амену зашморгати носом, ніби вона намагалася прочистити дихальні отвори, а потім вона закрила обличчя руками повністю. "Ні. Я маю на увазі, все в порядку. Я точно не була з тобою симпатична, тому ми, мабуть, навіть…"
Я йду зараз, прямо зараз. Негайно.
Я був біля люка, коли вона попросила: "Тільки не припиняй розмовляти зі мною у стрічці".
Я сказав: "Не буду".
HelpMe.file Витяг 2
(Розділ з інтерв'ю Бхарадвай-09257394.)
"Я помітив дещо у вашій стенограмі."
"Неправильний шрифт?"
“Ні, шрифт чудовий. Але щоразу, коли згадується компанія, ви редагуєте "компанію" та змінюєте її на "цю компанію". Перевірка запису сеансу. "Фактично, ви щойно зробили це зараз".
"Це не питання."
"Ви не повинні говорити мені нічого, чого не хочете". Пауза "Це через логотип? Ви вже згадували про них раніше. Тоді я думала, що ви не знали, що їх неможливо видалити, якщо ви ще не пробували."
"Це одна з причин."
"Ми трохи говорили про лікування відновлення після травм. Цікаво, чи ви коли-небудь замислювалися про те, щоб отримати його самостійно?"
:відредагована сесія: