Тьяго перевів подих, щоб заспокоїтися. "Але вони більше нікого не пошлють? Ви сказали, що відсоток загрози знизився…"
"Він на прийнятному рівні". І вийти на такий рівень теж було непросто.
Тьяго спостерігав за мною з зосередженою інтенсивністю, яка мені не подобалася. Камера АРТа не мала повноекранного перегляду, але це було очевидно навіть під кутом нахилу. "Тоді чому вона вирішила кинути все і не йти на другий термін?"
"Вона кинула не тому що боїться, осел, вона кинула, тому що їй потрібно розпочати курс лікування і травматологічної допомоги в Центральному медичному закладі. Вона не сказала нікому у своїй родині, що її взяли в заручники…"
У нашому приватному зв’язку АРТ сказав: "Стоп".
АРТ має різні способи говорити вам припинити робити те, що ви робите, з різними рівнями загрози, і такий тон був на самому початку списку.
Я зупинився. АРТ пояснив, "Ви порушуєте її конфіденційність."
Я був розлючений, тому що, звичайно, АРТ мав рацію. Я сказав: "Що вам про це відомо?"
"Моя MedSystem сертифікована для емоційної підтримки та відновлення після травм."
Тьфу, АРТ все зрозумів. Це було так дратуюче. Я закінчив: "Вона хотіла, щоб я полетів з Арадою на опитування. Я сказав їй, що полечу, але вона повинна погодитися розпочати лікування. Це був мій важель впливу".
Він все ще спостерігав за мною, і я не міг сказати, чи вірить він мені. Його вираз обличчя був суперечливим, і я думаю, що він все ще був шокований записом. (Відео прокрутилося до кінця, де ворог-2, нарешті, став інертним, і я відкотився від столу, ворога-2 і Тіфані. Тепер ворог-2 намагався задушити Тіфані, і я відірвав його від неї.)
АРТ сказав вголос своїм ввічливим, але насправді не лагідним голосом: "У нас є робота, Тьяго, і ви пропускаєте період відпочинку. Можливо, вам варто піти."
Тьяго не злякався, але піднявся на ноги і сказав: "Ви маєте рацію, я піду".
Я зупинив відео і подивився на нього через камери АРТа. Він повернувся до вітальні на камбузі і сів на один з диванів. Деякий час він сидів там, розтираючи обличчя руками, а потім підвівся, щоб набрати води з камбузу і взяти таблетку для ліків.
"Що це?" — запитав я у АРТа.
"М’який знеболюючий засіб проти головного болю та м’язового дискомфорту."
Коли Тьяго пішов і ліг на диван, я трохи розслабився. Він думав, що я використовую доктора Менсу? Я все ще не знав, що він мав на увазі. Він думав, що я змушую її жаліти мене? Гей, я не просив її купувати мене. Я навіть не був там, коли це сталося, на той момент я застряг у кабіні для ремонту і відновлення.
Я б хотів відчувати себе зовсім виправданим, але я не думав, що протистояння пройшло добре — ні для мене, ні для Тьяго. Я думаю, він тепер знав, що його погляд на ситуацію був неточним, але я розсердився і тупо зізнався, що шантажував доктора Менсу, щоб вона розпочала лікування від травм. Тому я не знав, що станеться, якщо ми виживемо і все таке і повернемося до Preservation. Мені зараз потрібно було думати про щось інше, що турбувало.
АРТ сказав: "Ви не побачили очевидного вирішення проблеми з камуфляжем targetDrone."
"Очевидного?" — Перепитав я. (Знаю, я тільки погіршував ситуацію. АРТ не сформулював би це так, якби це не викликало у мене відчуття ідіота, який пропав безвісти).
АРТ сказав: "Змініть свої безпілотники за допомогою камуфляжного поля, яке відображатиме таку саму картину перешкод, що і шоломи та спорядження цілей. Вони все ще не зможуть вражати ворожі дрони, але ваш запас настільки обмежений, що атака тепер не буде життєздатною.
Ну, тепер я відчував себе ще дурнішим.
АРТ сказав: "У вас є час на цикл поповнення.
Я збирався сказати, що мені його не потрібно. Але я справді не зробив його. Але я знав, що мені потрібно ще дещо. Я переніс усе на нашу спільну робочу область і запустив перший епізод "Захисників Оріона". Я запитав АРТа: Хочеш World Hoppers чи щось нове?
АРТ подумав, задумливо тикаючи у дані тегів для нового шоу. Він сказав: "Нове, якщо це щось нереальне."
Я завантажив "Захисники Оріона" з архіву ЗМІ Preservation, тому що це було майже протилежне всій концепції реалістичності. І почав перший епізод.
Ми дивилися це, поки АРТ закінчував компонувати код, час від часу надсилаючи мені розділи для перевірки. (Можливо, це було смішно. Можливо, у АРТа ще були прогалини в архіві пам’яті, але в інших його функціях не було нічого несправного.)
"Ми за двадцять шість хвилин до кінця призначеного періоду відпочинку, — сказав АРТ. — Використовуючи дані шатла, я виявив місцезнаходження одного з суден Баріш Естранзи. Мій ремонт рушіїв завершений, і я слідую курсом на перехоплення.
HelpMe.file Витяг 3
(Розділ з інтерв'ю Бхарадвай-108257394.)
"Нормально відчувати конфлікт. Ви довгий час були частиною чогось. Ви ненавиділи таку ситуацію, бо це було жахливо. Але конфлікт створив вас, і ви були його частиною".
: відредагована сесія:
(Файл відокремлений від основного повідомлення.)
Я сидів зверху на ворогові 2, щоб переконатися, що він мертвий. Очевидно, він був мертвий щонайменше двічі, тому це не було помилковою обережністю. Біля мене Тіфані стояла на колінах, її зброя була спрямована на його голову. "Ти занадто близько", — сказав я їй.
Вона подивилася на мене, шкіра навколо її очей набрякла і опухла, я не був впевнений, що вона добре бачить. Потім вона відійшла назад на недосяжну для руки ворога відстань.
Позаду мене, через одну дурну камеру безпеки, я побачив, як команда другого реагування з людей та їхніх ботів з медичною допомогою з запізненням пробилися крізь двері. Я перевірив час і нічого собі, закресліть "з запізненням". Це був швидкий інцидент, навіть за стандартами швидкості SecUnit'а.
Зал засідань Ради Preservation утворював великий овал з довгим столом посередині, стіни були обшиті високими вузькими вікнами, і мав по два входи/виходи в обох кінцях. Той, через який пройшла друга команда реагування, вів до фойє та державних установ станції, люди приходили туди, щоб подбати про речі, які неможливо було вирішити у стрічці (я так гадаю, а насправді я поняття не мав). З іншої сторони двері вели до приватних кабінетів, куди вдалося евакуюватися присутнім у кімнати ради, коли стався інцидент.
Старший офіцер Інда обійшла навколо столу і присіла, щоб я бачив її лице. Вона запитала: "Ця людина мертва?"
— Мабуть, але є сімнадцять відсотків шансів, що вона може ожити", — сказав я.
Тифані, ще напруженим голосом, сказала: "Він оживав вже двічі. Нам потрібні обмежувачі".
Інда нахмурила брови. "Зараз принесуть." Вона простягла руку до Тіфані і обережно витягнула зброю з її руки. — Ви зараз не на службі, офіцер.
Тіфані сказала: "Так, старший", і сіла просто на підлогу.
"У неї був важкий день", — сказав я Інді.
"Я бачу". Інда натиснула на свій корм, і медичний бот з павучими ногами пробіг повз мене, щоб присісти біля Тіфані. Видаючи заспокійливі звуки, він сканував її і негайно дав їй щось. Інда сказала: "Вам також потрібна медична допомога".
У мене було ножове поранення настільки велике, що ви могли бачити метал моєї внутрішньої конструкції, але старший офіцер Інда була занадто чемною, щоб про це згадувати. Медичний бот простяг до мене делікатну кінцівку маніпулятора. У стрічці я сказав йому, що все, чим він до мене торкнеться, відірветься і полетить по кімнаті. Він втягнув кінцівку назад і замість цього просканував ворога-2.
"Чи є надія на допит?" Інда вказала підборіддям у бік ворога.
Я не думав, що всередині ворога-2 була якась людина ще до того, як ми його вперше вбили. "Мабуть, ні".
Я залишався на місці, поки не принесли обмежувачі, щоб доглядати за нашими переважно мертвими ворогами, здається, тепер до кінця мертвими. Тіфані бригада першої допомоги вже відвезла до Медичного центру станції. Я пішов в іншому напрямку, далі в офіс ради/адміністрації, тому що мені потрібно було з деким побачитися.