"Звичайно." — АРТ виставив ще один дисплей із зображенням Аради. Він змінив колір її куртки із сірого на блакитний одяг свого екіпажу, прибрав пляшку з водою на консолі біля неї та художньо відрегулював освітлення. Арада надала своєму обличчю серйозного виразу, коли АРТ сказав: я надіслав свій ідентифікатор та індикатор кормової стрічки, в якому зазначено, що ви доктор Арада з пансистемного Університету Міхіри та Нового Узбережжя.
Арада сказала: "Керівник Леоніда, ми бачимо, що ваш транспорт у біді".
"Ми в біді і будемо вдячні за будь-яку допомогу". Вираз лиця Леоніди був непрозорим, але невиразно критичним. "Але на цю систему претендує Баріш-Естранза, тому мені цікаво, чому ви тут."
Амена видала жахливий шум, що свідчив про нерозуміння та/або недовірливість. "З любові до світла, — огидно сказав Ратті у стрічці. — Невже вони зараз дійсно через це переживають?"
АРТ був у стрічці Аради, контролюючи канал, і Арада заявила, "Ми маємо контракт на оцінку стабільності та картографування з агентством ліцензування Pan-Rim, і ця система була вказана як пріоритетна. Запевняю вас, університет не є територіальним утворенням, і ми не маємо наміру порушувати вашу претензію". Серйозний вираз Аради був трохи штучним, але став більш природним, коли вона додала: "Я бачу, що вам завдали шкоди — на вас напали рейдери?" Наступне вагання зовсім не вираховувалося. "Ми були в цій системі лише короткий час і зіткнулися з якоюсь… дивною діяльністю".
На бічному дисплеї на камбузі АРТ розбивав непрозорий вираз Леоніди для нас за допомогою аналізу, накладеного на корм. Вона відчувала все — від роздратування до неохочої відставки. Вона сказала: "Тут є рейдери, як ми зрозуміли".
Арада стиснула губи і виглядала задумливою. У мене було погане відчуття, що вона збирається назвати Леоніду брехухою — ми всі знали, що Леоніда бреше, але навіть я знав, що це не полегшить взаємодію. Потім Арада сказала у стрічці: "Я збираюся сказати їй, що у нас є Елетра".
Але ви щойно сказали Леоніді, що ми екіпаж Перигелія, — заперечив Оверс. — Елетра знає, що ми з Preservation."
"Вона знає лише, що Амена родом з Preservation", — заперечив я.
"Так, АРТ сказав мені сказати Елетрі, що ви всі частина його екіпажу", — підтвердила Амена.
Я здійснив швидкий пошук моїх записів усіх розмов з Елетрою з тих пір, як інші зайшли на борт, особливо коли Тьяго розмовляв з нею. Ніхто з нас не сказав їй, що ми з Preservation. А деякі з нас носили одяг екіпажу АРТа.
Оверс подивився на футболку, у якій був. "Ох, ви праві."
АРТ ввів деяку статику, щоб дати Араді час подумати. Тоді вона сказала Леоніді: "Я не думаю, що вони звичайні рейдери. У нас на борту є один член вашого екіпажу, молода жінка на ім’я Елетра. Вона була захоплена в човнику деякими дуже поганими людьми, які також напали на наш корабель. Вона була з іншим членом екіпажу на ім'я Рас, але він був поранений, коли його захопили рейдери і помер, перш ніж наша медична система змогла йому допомогти."
Вираз обличчя Леоніди пройшов через деякі швидкі коливання. "А як вони потрапили на ваш корабель?"
(У стрічці Амена була схвильована. — Але Елетра справді розгублена, — сказала вона. — Вона не зможе розповісти їм багато про те, що сталося. Вони повірять їй? Вони не будуть звинувчувати її у допомозі цілям чи щось подібне?
Тьяго відповів їй, що вона потребує більшої допомоги, ніж ми можемо їй надати, і що вона хоче полетіти додому до своєї сім'ї. Це може бути її єдиний шанс.
Оскільки Амена хотіла примусово усиновити Елетру та перевезти до Preservation, Тьяго мав рацію.)
Арада сказала: "Їх привезли на наш борт рейдери, які намагалися взяти нас у полон. Я можу дозволити вам поговорити з Елетрою, якщо хочете. Вона фізично здорова, але ми знаємо, що вони використовували якусь технологію, що змінює розум…"
"Ви занадто багато повідомляєте", — сказав їй АРТ у стрічці, саме тоді, коли я збирався це зробити. Напевно, так думав і Оверс, бо тихо погодився. Арада зупинилася, і АРТ додав трохи художньої статичності, щоб дати їй можливість перегрупуватися і показати їй, що його аналіз виразу Леоніди виявив сплеск надзвичайного інтересу до слів "технологію, що змінює розум". Арада прокашлялася і сказала: "Тож, можливо, ви могли би бути більш привітною з нею. Ми готові надати допомогу, якщо вона потрібна".
Цього разу вагання Леоніди було ще більш вираженим, і її вираз обличчя показав, що вона вагається. Нарешті вона сказала: "Мені не дозволено багато говорити про це у комунікаційному каналі, який не є конфіденційним для Баріш Естранзи. Я буду вдячна за повернення члена нашого екіпажу. Один з наших компонентів двигуна був знищений під час атаки — якби ви могли продати нам компоненти на заміну, наша плата була б справедливою та щедрою".
"Нам не… — Арада збиралася сказати — …потрібна ваша оплата", і ми всі хором закричали "Ні"! у нашому кормі. Але АРТ затримав передачу секундою раніше і зупинив, перш ніж стало гірше.
Це була природна помилка з боку Аради. У культурі Preservation брати плату за все, що вважалося необхідним для життя (їжу, джерела живлення, освіту, корм тощо), вважалося обурливим, але просити виплати за допомогу, що рятує життя, межувало з канібалізмом.
Арада відкашлялася і продовжила: "Звичайно, ми підготуємо рахунок-фактуру. Але… — Вона нахилилася вперед. — Я думаю, ми двоє знаємо, наскільки погана ця ситуація, і наскільки вона небезпечна для нас зараз. Якби ми могли бути чесною одна з одною і обмінятися інформацією, я думаю, ми могли би збільшити наші шанси на виживання".
Так, вона надто швидко поїхала туди. Інші люди перестали дихати. Амена подивилася на мене з нажаханим виразом обличчя. Так, я знаю, але я нічого не можу з цим вдіяти. Модуль оцінки ризику Аради був таким же поганим, як і мій.
Вираз обличчя Леоніди був складним. Вона запитала через 8,7 коротких секунд, протягом яких вона, можливо, консультувалася з кимось у власній стрічці (сподіваюся, це не була сіра людина-ціль), "Ваш екіпаж все ще в небезпеці?"
Арада сказала: "Тому що я думаю, що ми зустріли вашого Дослідника. Це був корабель, який напав на нас і трохи пошкодив, і тепер наша здатність проходити крізь червоточини обмежена".
Ратті підстрибнув. Тьяго знову притиснув складені руки до рота.
Губи Леоніди зімкнулися в жорстку лінію. "Зрозуміло. Я не можу говорити про це без конфіденційного каналу".
Арада завагалася, і Ратті прошепотів мені: "Хіба ми не можемо зробити канал конфіденційним? Що це означає?"
Я сказав йому: "Не без адвоката корпорації, сертифікованого Баріш Естранза".
Ратті застогнав собі під ніс.
У стрічці АРТ пояснював те саме Араді. Вона сказала Леоніді: "Чи не хотіли б ви зайти до нас на борт і поговорити про це особисто?"
(У мене був вид з камери на нижню частину контрольної зони, де безпілотник стерилізував місця, де лежали цілі 1 і 3. Він почав працювати швидше.)
Леоніда пирхнула. "Угода про конфіденційність вашого університету навряд чи поширюється на мене".
Арада подарувала їй гарну посмішку "варто було вистрілити", ніби вона отримала якусь підказку, яку мала на увазі Леоніда. Тоді Леоніда сказала: "Але я дозволю вам зайти на борт мого транспорту для зустрічі".
Тьяго різко зітхнув. Вираз Ратті був надзвичайно скептичний. Амена видала насмішливий шум. Оверс сказав: "Трахати це".
У нашому приватному каналі АРТ запитав: "Чи повинен я перервати контакт?
"Ні, — відповів я йому, — Арада цього не зробить. Ми вже маємо спосіб отримати інформацію з транспорту. Ми могли б надіслати необхідні їм компоненти безпілотниками…"
Тоді Арада заявила: "Я можу це зробити. Якщо ви надішлете мені список необхідних матеріалів, я накажу моїй команді попрацювати над ним, і ми можемо одночасно організувати передачу запасів, члена вашого екіпажу та зустрітися".
Що? Усі інші люди здивовано дивились на мене. Я теж був в жаху.
Леоніда тримала вираз обличчя нейтральним. "Погоджено, хоча я хотіла би спочатку поговорити з членом екіпажу".
Арада сказала: "Згода. Дайте мені хвилинку, щоб це організувати".
АРТ призупинив контакт і сказав: "Чисто." І тоді це викликало у мене зітхання, яке, до пекла, робили люди.