Тьфу, я ненавиджу ситуації із заручниками. Я стрибнув над диваном, схопив найближчого до Леоніди охоронця, притиснув до грудей і викрутив йому руку, щоб його зброя була спрямована на Леоніду. І зробив це дуже швидко.
Інші охоронці тепер видавали різні тривожні/агресивні звуки і спрямовували зброю на мене, але було трохи запізно. Леоніда, дивлячись на зброю, якою я і мій живий щит вказували на неї, надіслала їм код з проханням відступити. Вони завагалися. Мій живий щит, якого називали Джет, намагався надіслати код через канал, але я вже відрізав доступ до корму транспорту для всіх у кімнаті. Я збільшив тиск пальців на його горло, і він перестав думати про боротьбу.
Арада теж підняла руки. Це був рефлекс, але мені було трохи соромно, відверто. Я сказав їй у стрічці, — "Арада, опустіть руки. Ви повинні бути тим, хто дає мені накази.
"Ох, вибачте, ви праві. — Вона опустила руки. У неї була світла золотисто-коричнева шкіра, і ви дійсно могли сказати, що вся кров зійшла з її обличчя. Її голос трохи тремтів, коли вона сказала Леоніді: — Я не намірена більше вести переговори."
Леоніда облизала губи, зберігаючи зовнішній спокій. "Наша безпека на борту…"
"Зараз марна. — Арада кинула на мене погляд. Я наказав своєму новому другові SecSystem герметизувати певні люки, відрізавши цю секцію від решти транспорту, але дозволити нам прохід прямо до шлюзу. Вона додала: — Як ви вже казали, наш SecUnit дуже ефективний".
Гаразд, я прощаю їй, що вона підняла руки.
Леоніда, виграючи час, запитала: "Де ви його взяли?"
Арада була занадто нервовою, щоб згадати, що я сказав їй сказати, якщо хтось про це запитає. Вона сказала: "У компанії".
(Ну, це була втрата гарної історії про обладунки і про SecUnit'а, створеного для академічних експедицій. Я записав її на випадок, якщо вона мені знову знадобиться.)
Вираз обличчя Леоніди був нервовим. " SecUnits компанії мають репутацію небезпечних".
Арада почала сердитися. "Я знаю."
Я також відрізав корм Аради від АРТа, щоб четверо людей, які наразі втрачали розум та/або несамовито кричали один на одного, не відволікали її. АРТ, якого я не зміг заблокувати, оскільки це монстр, сказав: "У мене на їхньому мостику блокування націлювання. Секцію, у якій ви знаходитесь, можна від'єднати, і я зможу вас перетягнути, перш ніж ви втратите надто багато атмосфери.
Проблема з бойовими кораблями полягає в тому, що вони хочуть стріляти в речі. Ось чому вони настільки дорогі, щоб писати облігаційні договори. Я сказав: "Ні, не стріляй по нас. До біса, АРТ. Якби ви всі дозволили мені хоч одну хвилину виконувати свою дурну роботу."
Жорсткий вираз обличчя Леоніди був пронизаний обуренням. Вона зрозуміла, що її відключили від корму, і немає сенсу затримувати нас. "Це суперечить стандартам корпорації Rim, коли ви дозволяєте SecUnit'у контролювати наші системи".
Погляд Аради звузився. "Тоді вам слід зателефонувати комусь вище і поскаржитися на це".
Так, Арада безумовно збожеволіла. АРТ ковзав у її стрічці, щоб повідомити про блокування націлювання. Пілот-бот транспортного засобу також помітив блокування і не зрадів. Я дозволив йому передати спокійне з виду, але насправді злегка панічне повідомлення для Леоніди.
Леоніда стиснула губи. Я бачив, що це поступка, і ще я подумав, що це зробила Арада. Зібрана і спокійна, Леоніда сказала: "У всьому цьому немає потреби. Я просто шукала кращої угоди. Можливо, ви через академічну освіту вважаєте це незвичайним".
Арада ковтнула, але відповіла теж спокійно. "Ну, це було трохи грубо. Я хотіла би зараз же повернутися на свій корабель".
"І щоб ви передали рахунок", — підказав я їй у стрічці.
— І передайте рахунок-фактуру, — повторила вона.
Леоніда нахилила голову. "Звичайно."
Решта пройшло цілком нормальним чином. Ми відступили до шлюзу і я викинув Джета в коридор, перш ніж закрити люк від решти корабля. Я дозволив Араді зворотний зв'язок, і Оверс негайно запитав: "З тобою все добре?"
"У мене все добре, дядьку, — сказала йому Арада. — Просто трохи корпоративної сили."
Ік.
Ми одягли костюми EVAC. (У мене був контроль над шлюзом, тому у них не було шансів, щоб вони затримали нас. І коли гармати АРТа все ще були спрямовані на них, це було б дуже дурною спробою самогубства.) Тоді без проблем ми вилетіли з шлюзу.
Після того, як ми опинилися в безпеці на кораблі АРТа, і Арада відповіла на всі вигуки Ратті, Амени та Тьяго, Арада підключилася до мого приватного зв’язку і запитала: "Чому вона це зробила? Я виглядала слабкою? Вибачте, що все зіпсувала."
"Ні, ви не винуваті. Я думаю, що вона сказала нам занадто багато перед своєю командою, — вона це зрозуміла і хотіла переконатися, що вони знають, що вона головна." — Я не сказав їй решту, але мені також здалося, що Арада була занадто співчутливою, і це викликало у Леоніди відчуття, ніби вона занадто багато віддала.
Арада зітхнула."Але воно було того варте. Принаймні ми знаємо, що робити далі."
Так. Ми збиралися летіти до планети з колонією.
По годиннику АРТа до космічного доку планети було чотири години, що дало б нам час підготуватися, якби ми знали, до чого готуватися.
"Ми не знаємо, чи екіпаж Перигелія там", — повідомила Арада іншим, коли ми знімали костюми EVAC у фойє біля шлюзу АРТа. "Але існує ймовірність, що Дослідник використовує космічний док як базу для своїх операцій".
"У гіршому випадку це може дати деяку інформацію про те, що тут відбувається", — погодився Ратті. "Якщо системи док-станції все ще активні, то вони можуть мати інформацію, яку SecUnit зможе витягнути для нас".
Ми з Арадою спробували прибрати свої костюми, але один з безпілотників АРТа з’явився, щоб їх забрати. АРТ погодився з оцінкою Аради, тому що інформація про навігацію/маршрут у стрічці АРТа показала, що ми вже відходимо від транспортника.
Що у мене на черзі для виконання? Я перевірив папку "збереження на пізніше". Ну так, ця ідея.
Мені потрібно було поговорити з АРТом про це.
Це була погана ідея. Але я мав погане відчуття, що вона нам знадобиться.
Я не знав, скільки часу це займе, тому мені довелося швидко покинути людей. На щастя, Тьяго пішов на ще один період відпочинку (оскільки він витратив частину першого на дурну суперечку зі мною), Оверс та Арада разом піднялися на палубу управління, а Ратті сидів на камбузі, перебираючи всі зібрані дані зі сканування патології цілей та матеріальний аналіз їх спорядження ще раз. Оверс думав, що він знайшов докази впливу технології інопланетян, і тепер намагався перевірити результати. Амена спробувала прослідкувати за мною до спальні, але я сказав їй: "Залишайся з Ратті".
Амена зупинилася і насупилась. "Чому? Що ти збираєшся робити?"
Я хотів опинитися у фізично приватному просторі, а не просто у закритому каналі у стрічці. Це була дивна річ, я збирався попросити АРТа зробити це, і не хотів, щоб люди дивились мені в обличчя, поки я це робив, навіть якщо вони не будуть чути, що я говорю. Мені потрібно було відповісти Амені, і я поспішав, тому я просто спробував правду. "Мені потрібно поговорити з АРТом наодинці."
На обличчі Амени з'явилася посмішка, і вона підняла брови.
"Про ваші стосунки?"
Я відчув загострену увагу АРТа у стрічці. Я сказав: "Дуже смішно". І зайшов у спальню, наказав дверям зачинитись і додатково зачинив їх на замок. Я вже вирізав інших із каналу.
АРТ сказав: "Хочеш подивитися Timestream Defenders Orion?"
Звісно, що я хотів, але спочатку робота. Я сказав: "У мене є ідея про те, як створити напад зі змінною програмою killware для розгортання проти систем цілей. Ти можеш скопіювати мене та використовувати як розумну компоненту". Я витягнув звіт про розумне програмне забезпечення, яке Palisade Security розгорнуло проти бойового корабля компанії і яке відірвало нас від TranRollinHyfa, і надіслав його АРТу. Аналіз, який ми з пілот-ботом компанії провели під час інциденту, показав, що чуттєвий вірус був побудований з свідомості конструкта, ймовірно, бойового типу. Заміна копією моєї свідомості могла дати ті ж результати.
Я знав, що АРТу це не сподобається, хоча я не знав, звідки я це знаю. АРТ не був людиною чи конструктом. Люди та конструкти були нелогічні і переповнені емоціями, такими як депресія, тривога та гнів (чи була тривога емоцією? Напевне так), і я поняття не мав, чим наповнений АРТ, крім того, що він дбає про свою команду.