У всякому разі, повертаючись до того, що я говорив, що це за колонія, до пекла.
Не через рослини чи агроботи — це було нормально. Рослини могли бути спроектовані, щоб робити багато справ для колоній, наприклад, виробляти гази чи якісь хімікати. Але, з іншого боку, комплекс зовсім не нагадував плани колонії Адамантин. І ви очікуєте, що все навколо буде більш брудним і людським, з речами, що будуються, купами матеріалів, тимчасовими структурами середовища проживання або залишками тимчасових споруд середовища проживання, які були зруйновані для будівництва постійних споруд. Не було видно ні повітряних, ні наземних транспортних засобів, ні човнів, ні доків на озері. Ніякого сміття. Це місце виглядало одночасно і покинутим, і доглянутим. Для чого б воно не використовувалося, воно не було призначене для проживання людей.
Я надіслав зображення до Оверса і ТЬяго, і почув їхні приголомшені вигуки. Вказуючи на комплекс з дивними ребрами, я запитав: "Це чужорідна структура? (Це було очевидне питання.)
Ні, цього не може бути, сказав Оверс, але фраза прозвучала так, ніби він не впевнений.
Тьяго сказав: "Погоджуюсь, що це виглядає занадто… придатним для використання людьми, щоб бути справжньою руїною. Воно також виглядає доволі старим, щоб його будували колоністи-адамантини. Я бачив повідомлення, де стверджувалося, що групи, які примусово будують незвичайні структури, мають ранні симптоми залишкового забруднення. Комплекс міг бути побудований колоністами Pre–CR, під впливом артефактів.
Мабуть, це було правильно. Несміливі дослідники-герої весь час знаходили руїни інопланетян у таких шоу, як World Hoppers, але насправді це було більше схоже на те, що трапилося з транспортами, які потрапили в пастку нескінченної подорожі червоточиною. Ніхто не знав, що сталося або як щось виглядало, тому що всі причетні померли.
Хоча побудована конструкція виглядала справді моторошно.
Тьяго додав: "Це також може бути просто рання структура докорпораційного періоду в стилі, про який ми не знаємо.
Мабуть, так думали колоністи-адамантини, перш ніж їх з’їли, перетворили на рідину чи зробили щось інше.
Агробот зробив ще один крок, зігнувши шию вниз до рослини. Я не бачив ні людей, ні "цілей", але тут однозначно були джерела живлення, тому що я виявляв певні перешкоди на своєму скануванні, які вказували на щось на зразок масштабних повітряних бар’єрів, що досі працювали. Ратті згадував, що вони можуть використовуватися для утримання атмосфери в колонії, тому це мало сенс.
Мій безпілотник виявив кінець причальної конструкції і побачив далеку сторону, що являла собою плоску долину, розділену кутовими кам'яними утвореннями, що випадково стирчали із землі. Док і вал бути розташовані на плато, і це був його край. Червонувато-коричнева чагарникова трава, усіяна шматочками яскравішого червоного, покривала все, що не було камінням чи брудом, кольори були блискучі навіть під похмурим небом. Існував довгий і прямий, очевидно штучний канал, який виходив з основи плато десь нижче і біг у бік пагорбів, що піднімалися на деякій відстані. З цього напрямку доносився легкий вітер, що коливав траву.
Не було й сліду інших будівель. Можливо, Тьяго мав рацію, і комплекс був з колонії докорпораційного часу. Якби це було так, їхній бюджет, напевно, був достатньо великим, щоб змусити компанію покритись жадібним потом. Стільки валюти і нічого не йде на облігації.
(Якби вони отримали облігації компанії, принаймні хтось міг би бути поруч, щоб сказати "Гей", можливо, ми повинні піти, коли вони зіткнулися з отруйними залишками інопланетян або ще з чим вони там зіткнулися.)
І де були всі?
Мої безпілотники надіслали мені сповіщення, і я перевірив їхні дані. Вони сприймали звуки навколишнього середовища: голоси лунали на тлі стуку каміння та пострілів з вогнепальної зброї.
О, люди тут були.
Аудіо відбивалося від стін і приховувало напрямок свого походження; без безпілотників я б не зміг наблизитися, щоб мене не помітили.
Протистояння йшло у центрі доку, у завантажувальній камері для основного боксу. За допомогою карти, яку я завантажив з космічної док-станції, я виявив пандус, який вів на верхні рівні, повз коридори та дверні прорізи до порожніх кімнат, на відкритий рівень галереї з видом на темну камеру прибуття. Це не було хорошим місцем для снайпера, навіть з покриттям низької стіни безпеки. Ракурси були погані, і мені довелося відправити своїх безпілотників вниз на майданчик для посадки, щоб добре подивитися, хто з ким б'ється.
Після відключення електроенергії простір всередині був темним, і хтось уже познімав великі аварійні ліхтарі на кривій стелі. Камера для боксу була більшою за ту, що була на станції, з широкими балками, що утворювали високі арки над фойє перед гігантськими люками безпеки. Вони були закриті, перекриваючи порожню зону посадки боксу. Дверні прорізи на західній стороні камери тримали групи цілей, скупчених у затінених арках, які щось викрикували, відступали назад в укриття і робили постріли в іншу, меншу групу, на широкому балконі на верхньому рівні на східній стороні праворуч від мене. Кілька мертвих цілей були розкидані по підлозі перед люками до боксу.
Так, це, безумовно, були цілі. Але багато з них все ще мали характеристики, які робили більш очевидним, що це люди, які були фізично змінені, і подібні до того типу високого худого інопланетного шикарного вигляду цілей, яких взяв на борт АРТ. Більшість з них носили грубий робочий одяг, звичайний для колоній чи видобутку корисних копалин, або дешевшу, більш пошарпану версію костюмів середовища АРТа з капюшонами, але без дихальних пристосувань, або суміш звичайного робочого одягу плюс випадкова колекція того, що виглядало як стара форма та захисне спорядження. Через це було важко побачити обличчя, але дрони виявили цілу групу, де сірий колір шкіри, очевидно, був якимось прогресуючим станом, а не природним чи косметичним ефектом. Цікаво, що ті, хто був більш очевидно людиною-імпом, не всі воювали на одній стороні.
Я не помітив жодної характерної зброї у ворогуючих сторін. Вони використовували снарядну зброю без логотипів, яка виглядала погано зібраною вручну із запасних частин, і я відзначив лише одну зброю, яка, ймовірно, надійшла від контактної сторони Баріш-Естранза. Оскільки всі багато бігали, я не міг отримати точний підрахунок, але тут були присутні щонайменше сотня цілей, і навколишнє звучання свідчило про продовження боротьби в коридорах на схід. Жодних ознак ворожих дронів, але під балконом на східній стороні я помітив уламки, які могли бути їхніми уламками.
Все це виглядало як великий безлад, але дало мені дві речі: (1) теорія про те, що цілі-колоністи, які зазнали зараження артефактами інопланетян, ймовірно, була правильною. (Ми були впевнені в цьому приблизно на 82 відсотки, але було приємно доходити до 96 плюс.) І (2) у них були принаймні дві фракції, які не ладнали між собою.
Але якщо команда АРТа прибула сюди у розпал сутички, мені не сподобалися їхні шанси. Я не бачив мертвих людей, але якщо їх тут захопили в полон, справа буде набагато важчою, ніж я вважав.
Але мої безпілотники тепер знаходили багато кабінок і можливих схованок уздовж стін під моїм розташуванням, таких як отвори для складських приміщень для вантажів, ще один дверний проріз, про який карта говорила, що він пролягав під цим балконом аж до зовнішньої сторони дока, місце для стоянки, призначене для старішої моделі бота-самоскида, вхід у вестибюль до ліфтів…
Зачекай. Ми якраз туди йдемо.
Декоративна скляна стіна вигнулася подалі від відкритих дверей у вестибюль ліфта, а збоку від цієї стіни присіла фігура. Кут нахилу був поганим, але я бачив руку, яка відбивалася у склі, і вона була темно-коричневого кольору, одягнена в декоративний плетений браслет. Відсунутий рукав футболки був світло-блакитним. Жодна з цих речей не передбачала "цілі".
Якби ви щойно прибули після падіння і виявили, що на майданчику купа цілей б’ється або збирається розв’язати битву, ви могли б побігти до очевидного захисту ліфтів. Тоді ви виявите, що живлення відключене, а ліфти неактивні, і ви випадково потрапили в бійку. Я відправив безпілотник, щоб подивитися ближче.