Газета детально сповіщала про все, що трапилося на вулиці Першотравневій минулого понеділка. Усіх п’ятьох убито пострілами з пістолета у ліве вухо. Двоє з убитих жінок (його клієнтка в тому числі) підозрювались у тому, що відправляли за кордон дівчат займатись проституцією. Квартира правила їм за офіс, але офіційно фірма, ясна річ, зареєстрована не була. Ще одна вбита — дівчина, яка нещодавно повернулася з Іспанії. Повернулась не одна, а з іспанцем на ім’я Сезар. У середу в них мало бути весілля… («Просто караул».) Також загинуло подружжя: капітан відділу боротьби з організованою злочинністю, курирував сектор боротьби з торгівлею людьми («Круто!») та його дружина. Відповіді на логічне запитання, що міліціонер робив у квартирі людей, яких мав за родом діяльності заарештувати, газета не давала. Всі вони сиділи на кухні, — доповідає газета, — пили каву («Звідки це відомо газеті?»). Першим застрелили капітана, який відкрив двері. Іспанець був останнім, хто бачив їх усіх разом живими. За півгодини до вбивства він кудись поїхав. Міліція вже затримала кількох людей, у тому числі декого з родичів загиблих.
Герману стало моторошно від думки, що так недалеко від його дому позбавили життя в такий кривавий спосіб одразу п’ятьох людей. Він підвівся з дивана, підійшов до полиці і вибрав книгу. Вечір був безнадійно втрачений — не через німців, скрипку та поганий психічний стан поета і його мами, — але від того було не легше і не важче, думки постійно крутилися навколо газетної статті про вбивство, вони повністю витіснили МАЙОНЕЗ ЗОРЯНИЙ ДІЄТИЧНИЙ з усіма його прибамбасами та друкований текст. «Може, це й на краще», — подумав Герман. Починалась інтелектуальна імпотенція, і він увімкнув телевізор.
Того вечора йому навіть ніхто не зателефонував.
По телевізору розказували, як війська коаліції, до якої країна, де жив Герман, чи то входила, чи то не входила, переможно вбивають усіх на шляху до Багдада.
Чергова неділя без Мері добігала кінця.
Герман та його потворні менти
«Нам потрібен Герман С.! Він є?» — з цим банальним питанням на вустах двоє людей вранці в понеділок з’явилися у дверях його офісу. Вони тримали в руках по тоненькій папці так, начебто збиралися зараз передати Герману якісь надважливі папери. Він відірвав погляд від монітора — там було одне речення, написане звичайним Times New Roman — МАЙОНЕЗ ЗОРЯНИЙ ДІЄТИЧНИЙ.
— Торговим агентам вхід заборонено! — пожартував Герман, хоча добре розумів, що це явно не торгові агенти і жартувати з цими людьми не слід. Двоє почали потроху змінюватися на обличчі. Обидва — середнього зросту, трохи плюгаві, один — світловолосий, другий — чорнявий. Майже як брати від різних батьків і однієї матері, яка змалечку водить їх до одного перукаря й одягає на базарі в одного продавця. Цього разу, мабуть, був масовий завіз шкіряних курток із комірцем типу «баран» із Туреччини.
— Це ви — Герман С.? — повторили вони питання.
— Так, це я — Герман.
— І прізвище ваше?
— Так, і прізвище моє.
— Нам треба з вами переговорити. — Вони це сказали проникливо, як родичі, які от-от збираються прочитати ваш заповіт і на щось дуже сподіваються.
— Говоріть. — Герман був злий. Всю дорогу до офісу він думав про кляту етикетку для клятого майонезу, про вбивство п’ятьох, про кров, яка, мабуть, текла по трубі в кухню сусідам знизу… Він відчував, що не виспався, що світ — хижа сіра тварюка, яка знову заважає йому жити. Але де ж тоді жити? Отож!
— Нам треба проїхати у відділок. Це ненадовго.
— У мене багато роботи.
— Буквально півгодини. Ми машиною. Тут можуть бути ваші співробітники, зайві люди… Швиденько складемо протокол — і баста.
— І баста, — повторив Герман. — Нікого немає, і ніхто не прийде, проте гаразд. Це пов’язано з убивством?
Чесно кажучи, у будь-якому іншому випадку він ніколи б не погодився їхати у якийсь відділок, але сьогодні йому було нудно на роботі, він розумів, що все одно нічого не винайде.
— Так, — відповіли менти, — певним чином. Буквально пару-трійку запитань для протоколу.
Першого удару світловолосий завдав йому відразу, як тільки вони увійшли до кабінету. Удар був професійно-підступний: по нирках, зі спини. Герман осів на підлогу: різкий біль, темрява в очах.