— Ваша правда, — щасливо засміялася Валентина Дмитрівна. — А я ще тоді казала і стверджую зараз, що наш старійшина — Сергій Петрович Кедров, як був, так і залишився наймолодшим серед всіх плазмольотчиків. Сергію Петровичу, скільки вам тепер, якщо не секрет?
— Ну, як сказати. Сто тридцять з секретним гаком.
— Я думала — всі півтораста. За розрахунками, звичайно. На вигляд ви ще зовсім молодець! — втрутилася Ліза Бирюк.
— Було б і півтораста, якби наша “КС-43” літала на швидкостях “НКБ-119”. Ходімо, прогуляймося садом, друзі. Завтра наш екіпаж, як і ви, вилітає на Землю.
Капітан Новиков щось гаряче доводив академіку Курганову.
— …Пусте! — впевнено говорив Іван Германович. — То тільки в старих фантастичних романах писалося, що космонавти, які через сотні років поверталися на Землю, відчували себе зайвими. Ми прибудемо з таким “багажем”, що багато в чому станемо в пригоді землянам. Та інакше й не може бути. Інакше сама ідея далеких польотів викликала б сумнів. Коротше кажучи, завтра ж я доведу вам, Олексію Платоновичу, що ваші побоювання — це напрошування на компліменти.
— Радий буду відчути себе переможеним, — відповів Курганов. — Може, й справді я трохи перебільшую, але на Землі тепер для нас стільки нового, що ми маємо шанс відкрити завтра нову, невідому для нас планету!
— Гадаю, що нас чекають радісні відкриття, — бадьоро заявив Сергій Вікторович Чуєв. — Сміливіше, друзі! Ми самі — теж неабияке відкриття для землян. От хоча б наші друзі ніпабаріяни. Чуєш, Бусуде? Хочеш завтра Землю побачити?
— Я давно чекаю на це щастя, — твердо мовив Бусуд.
— А ти, Германе? Ти, мій космічний сину?
— Хоч сьогодні, хоч зараз! — гаряче і щиро вихопилося у юнака. — Згоден всі чудеса Всесвіту віддати за просту радість жити на Землі!
ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГА
Через три земних століття зустрілися друзі дитинства — Сергій Чуєв і Сашко Юхименко. Сидять чоловіки у кімнаті московського готелю, згадують минуле й сьогочасне. Колись Сашко радив Сергієві не забувати дружби навіть тоді, коли Чуєв юнаком з космосу повернеться, а Юхименко дідусем на Землі стане.
А тепер? Тепер Сашкові після польоту на ракеті “КС-49” до Полярної Зірки ще й тридцяти немає, а Сергієві після його космічної одіссеї скоро п’ятдесят буде. Так розпорядилася життям друзів Всевладна Відносність.
Та це не дивує космічних мандрівників. Їм довелося і справді заново відкривати планету Земля, де люди живуть по двісті і більше років. І не просто живуть, а століттями зберігають бадьорість і повноцінну працездатність. Це вони, нові земляни, перетворили Місяць у космодром-здравницю, завершують заселення оновленого Марса…
До кімнати заходять Лан і Лариса. Вони приносять чоловікам свіжі новини. Астероїд Ні Пабар вже рухається по навколоземній орбіті. Всі ніпабаріяни перебралися на Землю і живуть на Новій Зеландії. Там і зустрівся Бусуд з Габрієлопою.
Через місяць до сонячної системи лергів має стартувати фотонна ракета “ОК-5”. Капітаном корабля призначено Германа Чуєва. З ним у далеку подорож збираються академік Курганов, професор Петровський, ніпабаріянка Натадмар, ірвітназ “ЛЯЛ-20”. А Ліда Копанюк? Вона домоглася переводу на інший корабель, котрий уже відбув у політ на Марс.
З радістю зустрів Сергій звістку про те, що місячні космодроми готуються прийняти караван сергусіянських кораблів, що на них зворотним шляхом на Сергус відправляються перші тисячі туристів—землян, що флагманський корабель доручено вести йому, Сергію Чуєву.
— Отже, летимо? — весело поглянув Сергій на вірних друзів.
— Летимо! — злилися три голоси в один.
…А ми, читачу, побажаємо нашим героям добра у їхній новій космічній одіссеї.
Юрий Александрович Никитин
Фантастические рассказы
МУРАВЬИ
— …На каждую амазонку в колонии полиергус приходится шесть—семь чужих рабочих, — сказал Нат, заканчивая лекцию.
В это время в аудиторию заглянули. Нат сразу ощутил холодок между лопатками, словно кто-то невидимый приложил холодное лезвие к обнаженной спине. Давно ли была первая лекция, когда он настолько разволновался, что выбежал из зала?
— Ам-мазонки полиергус, — сказал он дрожащим голосом и с ужасом почувствовал, что надвигается дикое косноязычие, когда он не в состоянии связать и двух слов, — эти амазонки не единственные в своем роде. В следующий раз рассмотрим крупноголового и широкожвалого харпагоксенуса сублевиса, который тоже полностью зависит от рабочих муравьев чужих видов. Я кончил!