Жос різко випростався.
— То ви берете? — запитав Декамбре. — Бо у мене є претендента.
— Беру, — поспіхом відповів Жос.
— Отже, до завтра, — сказав Декамбре, підводячись. — І дякую за повідомлення.
Жос схопив його за рукав.
— Декамбре, а що в тих повідомленнях?
— Таємниці, гниляччя. І небезпека, я певен щодо цього. Щойно мене осяє, я вам скажу.
— Маяк, — трохи замріяно сказав Жос. — Коли побачите сяйво маяка.
— Точно.
8
Значну частину четвірок у тих трьох будинках уже витерли, особливо у Вісімнадцятому окрузі. Адже, за свідченнями мешканців, з часу акту вандалізму минуло вже вісімнадцять днів. От тільки ця акрилова фарба виявилася дійсно якісною. Від неї на дерев'яних дошках зосталися добре помітні чорнуваті сліди. Натомість у багатоповерхівці Маріз багато шедеврів досі лишилися недоторканими, тому Адамберґ попросив фотографа зробити кілька світлин до того, як їх знищать.
Ті четвірки намальовано було від руки, а не через трафарет, однак усі вони мали спільні особливості: висота — сімдесят сантиметрів, ширина великої риски — не менше трьох. А ще всі вони були дзеркальними, з ніжкою і двома рисочками на кінчику.
— Чудова робота, правда? — звернувся він до Данґлара, який мовчав протягом усієї експедиції. — Вправний художник. Він малює, не відриваючи пензля, наче це китайський ієрогліф.
— Беззаперечно, — сказав Данґлар, умощуючись у машину праворуч від комісара. — Стиль графіки красивий, швидкий. У нього талант.
Фотограф поклав свої інструменти на заднє сидіння, і Адамберґ м'яко рушив.
— А ці світлини термінові? — запитав Бартено.
— Зовсім, ні, — сказав Адамберґ. — Принесіть мені їх, коли зможете.
— Можу за два дні, — запропонував фотограф. — Сьогодні ввечері маю зробити серію знімків для поліційного управління.
— До речі, щодо Управління. Не варто розповідати їм про це. Нехай ця маленька прогулянка залишиться між нами.
— Якщо в нього талант, — утрутився Данґлар, — він може бути художником.
— Ні, не думаю. Це ж не витвори мистецтва.
— Але їхня сукупність може стати витвором. Уявіть собі, якщо хлопець накинеться на сотню будинків, то про нього зрештою заговорять. Масштабний феномен, який бере у творчі заручники суспільство — чим вам не «інтервенціонізм»[16]. За півроку ми вже знатимемо ім'я автора.
— Так, — сказав Адамберґ. — Можливо, ви маєте рацію.
— Так і є, — утрутився фотограф.
Його прізвище враз зринуло у пам'яті Адамберґа: Братено. Ні, Бартено. Сухоребрий, Рудий, Фотограф — Бартено. Дуже добре. Ну а щодо імені, нічого не вдієш: не можна ж вимагати від людини неможливого.
— У мене, в Нантеї, — вів далі Бартено, — був один кадр, який розмалював сотню міських смітників у червоний колір з чорними крапочками. Здавалося, ніби зграя велетенських сонечок атакувала місто, і кожне причепилося до стовпа, як до гігантської гілочки. І ось уже за місяць цей тип отримав роботу на найбільшій місцевій радіостанції. Тепер має серйозний вплив на місцеву культуру.
Адамберґ мовчки вів машину, спокійнісінько маневруючи у шестигодинному заторі. Авто повільно під'їжджало до кримінального розшуку.
— Дещо не сходиться, — сказав він, зупинившись на червоне світло.
— Я бачив, — перервав його Данґлар.
— Що? — запитав Бартено.
— Той тип розмалював не всі квартирні двері, — відповів Адамберґ. — Він розмалював усі, крім одних. І так у всіх трьох будинках. Розташування чистих дверей не завжди збігалося. На шостому зліва — у багатоповерхівці Маріз, на третьому справа — на вулиці Пуле, і на четвертому зліва — на вулиці Коленкур. Це не надто вкладається у схему «інтервенції».
Данґлар зосереджено покусував губи.
— Цей натяк на порушення гармонії вказує на те, що це витвір мистецтва, а не просто елемент декору, — мовив він. — Що митець пропонує ідеї для роздумів, а не просто шпалери. Непофарбовані двері — це елемент, якого бракує, замкова шпарина, незавершеність, випадковість.
— Фальшива випадковість, — підправив Адамберґ.
— Митець має сам створювати випадковість.
— Це не митець, — тихо сказав Адамберґ. Він припаркувався біля кримінального розшуку, натиснувши на ручне гальмо.
— Чудово, — припустив Данґлар. — І хто ж це?
Адамберґ зосередився, міцно тримаючи кермо.
16
Інтервенціонізм — сучасна художня практика соціально заангажованого мистецтва, яка передбачає мистецьке «втручання» в, наприклад, міський ландшафт: встановлення художніх інсталяцій у непристосованих до цього локаціях.