Цікаво було дивитись на багатоповерхові будинки.
Доббель не бачив стін. Він бачив тільки яскраву складну сітку проводів електричного освітлення і слабше світло телефонних проводів, немов світний скелет хмарочосів. По цих скелетах Доббель узнавав окремі будівлі міста. То тут, то там у будинках виднілись кошлаті світові плями-мотори.
Весь простір був наповнений розсіяним світлом від радіопроміння, а над містом, аж до зірок, немов зв’язуючи небо з землею, текли світлові потоки, зливи, ріки світла — то була гра космічних променів, що виривалися з надр сонця, електронів і магнітних струмів самої землі…
— Не один вчений дав би виколоти собі очі, щоб побачити все це! — захоплено вигукнув Крусс, слухаючи розповіді Доббеля. — До речі, будьте напоготові, Доббель. Завтра у вас візьмуть інтерв’ю журналісти найбільших газет, а післязавтра я демонструватиму вас у науковому товаристві.
Винахід Крусса викликав сенсацію. Кілька днів підряд усі газети навперебій трубили про нього, і Крусс купався в промінні слави. На Доббеля також безперервно накидалися кореспонденти, фотографували його безліч разів, а потім він почав одержувати листи з діловими пропозиціями.
Військове відомство мало намір використати Доббеля під час війни для перехоплювання радіотелеграм противника. Доббель сприймав хвилі радіотелеграфу як ряд світлових спалахів різної тривалості. Перевага Доббеля перед приймальною радіостанцією полягала в тому, що йому не треба було перебудовуватися на довжину хвиль: він бачив їх усі — і довгі, й короткі.
Крупна фірма «Електроремонт» пропонувала йому роботу — контролювати витік струму в підземних кабелях і виявляти так звані бродячі струми, що призводили до пошкодження підземних кабелів і різних металевих конструкцій. Фірма підрахувала, що живий апарат — Доббель — обійдеться дешевше від монтерів і техніків, озброєних звичайними апаратами, які визначають місце витікання струму.
Нарешті Всесвітня компанія електрики запропонувала Доббелю служити живим апаратом під час дослідних робіт у науковій лабораторії компанії. В експериментальній лабораторії випробовувались різні системи катодних трубок і ламп, осцилографів, апаратів, що випромінюють ультрафіолетове й рентгенівське проміння, штучне гама-проміння; тут вивчалася вся школа електромагнітних коливань, провадились дослідження бомбардування атомного ядра, вивчалися властивості космічного проміння. Такий живий апарат, як Доббель, звичайно, міг бути дуже корисним у проведенні дослідів над невидимим промінням.
Крусс дозволив Доббелю прийняти пропозицію Всесвітньої компанії електрики.
— Але жити ви будете поки що в мене, — сказав Крусс. — Так мені буде зручніше. Адже угода наша лишається в силі. Я ще не закінчив усіх спостережень, які мене цікавлять.
Для Доббеля знову почалося трудове життя.
Рівно о восьмій ранку Доббель уже сидів у лабораторії, де завжди пахло озоном, каучуком і якимись кислотами. Чи досліди проводились при сонячному світів чи ввечері, при світлі ламп, чи, нарешті, в повній темряві, Доббель завжди був оточений своїм прозорим світом світних куль, кілець, хмар, смуг, зірок. Машини гули, дзижчали, тріщали. Доббель бачив, як біля них виникають сяючі магнітні поля, як зриваються потоки електронів, як ці потоки згинаються чи ламаються в дорозі під впливом хитромудрих електричних перепон, сіток і пасток. І Доббель пояснював, пояснював і пояснював усе бачене. Дві стенографістки записували його розповідь.
Він бачив цікаві світлові феномени і повідомляв учених про неймовірні речі. Коли починала працювати гігантська електромагнітна установка, яка була більшою й важчою від найбільшого паровоза, Доббель говорив:
— Хай йому грець, осліпнути можна! Ця машина яскраво освітлює цілий квартал міста, а крайні межі світного магнітного поля виходять далеко за околицю міста. Адже я бачу все місто наскрізь, його електричний скелет, бачу зразу з усіх боків. Я тепер бачу всі речі й вас, панове. Електрони обліпили мене, мов світний вулик. Он у пана Ларднера іскри вже сиплються з носа, а голова пана Корліса Ламотта нагадує голову Медузи Горгони в полум’ї. Я виразно бачу всі металеві предмети, вони палають, немов розжарені, і всі зв’язані світними нитками.