Різкий вдих Кейна чутний навіть через домофон. «Почекай, він… Дейвіс був тут?» — запитує Кейн.
“Хто це?” запитую я. Ім’я звучить віддалено знайомо, але недостатньо, щоб я могла його згадати. Іноді моя освіта на Феррісі ставить мене в оману.
«Він той… що став мільярдером, так?» — запитує Веллер. «Старий хлопець. Заробив усі свої гроші ще давно на коді, який підключав протези кінцівок до чіпа в мозку чи щось подібне».
Тепер лікарі можуть просто роздрукувати нову кінцівку з ДНК пацієнта — нерви, тканини тощо — і прикріпити її. Але в той час код Дейвіса, очевидно, був великою справою, люди все ще мали справу з механічними замінами — і прямий зв’язок із мозком був величезним проривом.
«Але потім він витратив більшу частину свого статку, інвестувавши в технологію mag-lev», — каже Кейн, і його слова швидко випливають від хвилювання. «Він є причиною того, що в Сполучених Штатах є шосе та швидкісні поїзди, не кажучи вже про автомобілі. Він як Ендрю Карнегі та Генрі Форд разом узяті».
І, очевидно, щось на зразок особистого героя Кейна.
Кейн робить паузу. — Отже, Дейвіс загинув на «Аврорі»?
«Підтвердження немає, але згідно з Форумом, це те, що всі припускають», — каже Нісус. «Він був зазначений у маніфесті, його багаж і машина потрапили на борт, і більше про нього ніхто не чув. Але його дружина — третя місіс Дейвіс — наполягала на тому, що він в останню хвилину скасував поїздку через екстрену ділову зустріч на Філіппінах. Вона стверджувала, нібито його викрав суперник або якась група, яка намагалася вимагати гроші. Вона боролася проти того, щоб його оголосили мертвим протягом багатьох років після зникнення «Аврори», і витратила тисячі на приватних детективів, щоб знайти його. На Землі, тобто».
Веллер пирхає. «Дозволь мені вгадати, чика хотіла, щоб ча-чінг продовжував ча-чінг».
«Чи можна бути менш образливим?» — запитує Лурдес.
«Напевне», — задумливо каже Веллер через мить. «Але мені доведеться докласти до цього чималих зусиль».
«Будь ласка, не роби цього», — каже Лурдес з огидою.
«Досить», — кажу я, втручаючись до того, як Веллер відчує потребу довести це.
«Ходять чутки, що остання місіс Дейвіс не могла би отримати багато, якби їхній шлюб протримався менше десяти років», — визнає Нісус.
«Імовірно, саме тоді вона припинила свою «боротьбу», щоб знайти його, правда?» — запитує Веллер.
«Веллер», — кажу я, зітхаючи.
Але Нісус мовчить, що саме по собі є підтвердженням здогадки Веллера.
«Я тобі казав», — бурмоче Веллер. Але решту шляху він проходить мовчки, поки я не відчую знайомий стукіт/потяг шасі ЛІНИ, що прикріплює нас до палуби.
«Без затискачів не так надійно», — каже Веллер. «Але магніти повинні тримати нас досить міцно».
Черговий спадок від містера Дейвіса та його любові до маглева? Можливо. Намагнічене шасі мало бути запасним варіантом на випадок відмови стикувального затискача або поломки гравігенератора на самоскиді. Скрізь дублювання. Необхідність у космосі.
«Закриваємо двері вантажного відсіку», — оголошує Нісус. Цей випадок відзначається лише легким тремтінням під моїми ногами та посиленням страху в моїх кишках. З точки зору раціональності, це безпечніший хід, особливо коли ми двоє почнемо пересування по кораблю, неприв’язані. Принаймні таким чином ми утримаємося в межах корабля.
Виконано. Ми в пастці.
Якусь мить я дивлюся на монітор, уламки у вантажному відсіку крутяться навколо нас. Дивне відчуття знати, що кожна людина, яка востаннє торкалася цих предметів, померла двадцять років тому, але, ймовірно, все ще десь тут. На Феррісі це було миттєвіше. Якби я змогла знайти правильну послідовність дій, я змогла би перемотати час назад за ці кілька годин чи днів і повернути всіх до життя. Тут усе більше схоже на стародавні руїни, покинуті, а потім знову відкриті через століття. А втім, все це якесь зловісне і загрозливе.
“Гаразд”, кажу я. «У нас є робота».
«ТЛ, я знаю, що ти зависла від цих кранів, але я б пропустив їх», — каже Нісус. «Forum каже, що кілька готелів високого класу купили купу таких приблизно в той самий час, коли будувалася «Аврора». Цього може бути недостатньо для нашої заявки».
І, мабуть, недостатньо вартісне, подумки додаю я. Змішувачі за своєю суттю цінні, але те, що справді підвищило б ціну — і підтвердило б наше твердження — це те, що є ексклюзивним для Aurora.
«Кого це хвилює?» — запитує Веллер у коридорі, підсмикуючи свій костюм і прямуючи до мене. «У нас буде чорна скринька, цього буде більш ніж достатньо, щоб довести, що ми були тут».