— Ти диви, йде далі, — мовив Бернгардт. Голос його звучав уважено.
Хазяїн дивився на своє колесо так, наче от-от ладен був кинутись і зупинити його. А колесо вже відклацало 20, 21 і врешті спинилося на позначці 22.
І знову в натовпі глядачів, який тим часом зріс чоловік до двадцяти, розлігся переможний крик. Здавалося, всі, хто ще був на ярмарку, зійшлися сюди. Сейра наче здалеку почула, як різнороб, що програв свій заклад, віддаючи гроші, пробурчав: «Таким бісовим дурням завжди ведеться». У голові в неї стугоніло. Аж раптом і ноги стали наче ватяні, усі м’язи дрібно тремтіли й не корилися їй. Вона закліпала очима, та від того їй тільки запаморочилось у голові й до горла підступила нудота. Весь світ гойднувся і похилився, так наче вона й досі була на круговерті, а тоді поволі став на місце.
То я з’їла несвіжу сосиску, пригнічено подумала вона. Оце тобі, Сейро, розплата за щасливий вечір на провінційному ярмарку.
— Гей-гей, налітай, — промовив хазяїн колеса без особливого завзяття й роздав виграші.
Два долари підліткам, чотири — Стівові Бернгардту й жмуток папірців Джонні — три десятки, п’ятірка і долар. Великої радості хазяїн не виявляв, проте був досить жвавий. Якщо цей довгий худий молодик з миловидою блондиночкою знов поставить на третій сектор, він, хазяїн, — напевне поверне своє. Поки молодикові гроші на кону, вони ще нічиї. А якщо він забере їх і піде? Дарма, хазяїн за сьогодні вже накрутив на колесі тисячу, то міг дозволити собі наприкінці й трохи потрусити гаманом. Чутка про те, що на колесі Сола Драммора був великий виграш, розлетиться швидко, і вже завтра сюди набіжать гравці, тільки встигай крутити. Такий виграш — добра реклама.
— Ставте куди кому до вподоби, — проспівав він.
Кілька чоловік із натовпу, протиснувшись наперед, і собі ставили на кін десяти- й двадцятип’ятицентовики. Та хазяїн дивився тільки на одного гравця.
— Ну що, приятелю? Є охота зірвати великий куш?
Джонні обернувся до Сейри.
— А ти як… Гей, що з тобою? Ти біла мов привид.
— Живіт схопило, — відказала вона, силувано всміхнувшись. — Мабуть, від сосиски. Може, поїдемо додому?
— Ну звісно. Ще б пак. — Він уже забирав з кону жмуток зім’ятих папірців, коли це очі його знову спинились на колесі.
Дбайливе тепло, що сяйнуло було в них, миттю згасло. Вони знов неначе потемніли, стали холодні й зосереджені. «Він дивиться на це колесо, як хлопчисько на свій власний мурашник», — подумала Сейра.
— Ще хвилинку, — мовив він.
— Гаразд, — відказала Сейра.
Тим часом їй усе дужче паморочилося в голові і млоїло в шлунку. А до того ще й бурувало нижче в животі, і це їй дуже не подобалось. Господи, аби тільки не пронесло…
Раптом вона подумала: «Він не заспокоїться, аж поки не програє все».
А потім, з дивною впевненістю: «Але він не програє».
— То як, приятелю? — запитав хазяїн. — Сюди чи туди, пан чи пропав?
— Узяв чи про…в, — докинув один з різноробів, і в натовпі почувся нервовий смішок.
Голова в Сейри йшла обертом. Раптом Джонні посунув свої папірці та монети на ріг кону.
— Що ви робите? — запитав хазяїн, щиро вражений.
— Усе на дев’ятнадцять, — відказав Джонні.
Сейра мало не застогнала, але стрималась. У натовпі зашепотілися.
— Не заривайтеся, — мовив Стів Бернгардт на вухо Джонні.
Джонні не відповів. Він утупився в колесо поглядом, у якому було щось близьке до байдужості. Очі його здавалися майже фіолетовими.
Раптом почувся якийсь дзенькіт, і Сейра в першу мить подумала, що то дзвенить їй у вухах. Та потім побачила, як інші гравці, що вже поставили гроші на кін, забирають їх, залишаючи Джонні грати самого.
«Ні! — хотілось гукнути їй. — Не можна так, не можна йому самому, це нечесно…»
Вона прикусила губу. Боялася розтулити рота, щоб її не вивернуло. З животом було зовсім погано. Вона побачила купку грошей, виграних Джонні, що самотньо лежала на кону під яскравим світлом голих лампочок. П’ятдесят чотири долари — а виграш на окреме число був десять до одного.
Хазяїн облизав губи.
— Містере, за законом штату, я не маю права приймати на окремий номер ставок понад два долари.
— Ану, крути! — рикнув Бернгардт. — За законом не можна приймати понад десять на сектор, а ти щойно дав йому поставити вісімнадцять. Що — перебздів?
— Та ні, я просто…
— Крутіть, — уривчасто мовив Джонні. — А ні, то я піду. Моїй дівчині нездужається.
Хазяїн обвів очима натовп глядачів. Ті дивилися на нього з неприхованою ворожістю. Кепсько. Не розуміють, що цей дивак кидає гроші на вітер, а він хоче його стримати. А, під три чорти. Всім однаково не догодиш. Хай він собі хоч догори ногами стане й програється до решти, то хоч можна буде зачинити на ніч.