— Тобто мiж вами i згаданою жiнкою є iнтимнi стосунки?
— Нi, — уточнив Стас. — Поки що просто щира симпатiя.
— Ви проживаєте у Галичi недавно, — невiдомо куди хилив слiдчий. — Скажiть, чи є у мiстi ще жiнки, з якими ви пiдтримуєте особистi стосунки?
— I це має значення для слiдства? — здивувався Стас.
— Саме що не є пряме, інакше ми б не питали.
— Гаразд, вiдповiдь негативна. Бiльше нi з ким не знайомий.
— Нехай, — знову взявся до дiла помпрокурора. — Тодi як ви поясните, що щира симпатiя, — вiн скривився, — виникла у вас серед усiх симпатичних жiнок мiста саме до тiєї, яка проживає на квартирi у панi Мурашевич Неонiли Йосипiвни, смерть якої приносила вам неабияку користь?
Стасу здалося, що стiльчик хитнувся пiд ним.
— Ви жартуєте?
— Та нi, це ви жартуєте, — розвiв руками помпрокурора. — Якщо хочете, щоб ми повiрили у такi спiвпадiння. I тепер, як бачите, справа виглядає ще гiрше для вас. Ви знайомитеся з дiвчиною, яка проживає на квартирi у загиблої, робите її своєю спiвучасницею або просто використовуєте i так досягаєте задуманого.
— Але… — слова застрягли у Стаса в горлi.
— Може це й не так, — знизав плечима помпрокурора. — Але який суд повiрить? У Галичi двадцять тисяч населення, половина — жiнки. Ну погляньте на все це збоку! Ви ж розумна людина!
— То це все, що ви говорите зараз, пишеться для протоколу? — ледве витиснув iз себе Стас.
— Нi, це, звичайно, не пишеться. Тiльки вашi покази i мої конкретнi запитання. Отже, наступне з них: ви бували у квартирi панi Мурашевич?
— Нi, — вiдповiв Стас.
— А свiдки показують, що бували. У середу ви привозили Олену Прокопчук i з нею увiйшли до пiд'їзду.
— А вашi свiдки не показують, що одразу ж я i спустився? — не витримав Стас. — Лише провiв до дверей. Я й гадки не мав, у кого вона винаймає кiмнату!
— Ну, гаразд, — згодився помiчник прокурора, — може й не заходили. Але пiд'їжджали, стояли. До речi, в день загибелi Мурашевич ви також пiд'їжджали до її будинку.
— Забрати Олену.
— Але стояли. I слiди колiс вашої машини залишилися на узбiччi. I висновок експертизи уже є, прошу ознайомитися…
Йому дали папiр, у якому було зазначено, що вiдбитки колiс машини, взятi на узбiччi за такою-то адресою, iдентичнi протектору переднього i заднього лiвих колiс його авто.
— Лiвих! — наголосив слiдчий. — На лiвому узбiччi! Щоб залишити їх, ви пересiкли повнiстю проїжджу частину. Для чого? Зазвичай транспорт зупиняють на «своєму» узбiччi.
— Це нi про що не говорить, — роздратовано вiдповiв Стас. — Залишаючи їх, я навiть не порушив правил дорожнього руху.
— Якщо не враховувати наїзд на людину, — посмiхнувся помпрокурора.
— Маячня! — вигукнув Стас. — Є свiдки наїзду? Є данi експертизи, що моя машина контактувала з тiлом загиблої? Немає! Їх не може бути, тому що я не наїжджав на неї.
— Ну, робити висновки про те, що дiйсно немає, ще передчасно. Данi експертизи остаточно не готовi, а зi свiдками ще ведеться робота. Проте на даний момент встановлено точно таке. Перше — у вас єдиного був мотив бажати смертi покiйнiй. Друге — за кiлька днiв до загибелi Мурашевич ви почали залицятися до її квартирантки, причому приховали це вiд слiдства.
— Я дiйсно не знав цього! — стояв на своєму Стас.
— Третє, — не звертаючи на нього уваги, продовжував помпрокурора, — у день злочину вас бачили бiля будинку Мурашевич, те ж пiдтверджує експертиза вiдбиткiв шин. Факт вашого перебування там ви також тримали у таємницi.
— Та я ж не знав, де проживала загибла!
— Не кричiть, — попросили його. — Четверте — у вас немає алiбi на момент скоєння злочину. П'яте — ви почали мити машину, щойно повернулися додому, i в часi це вiдповiдає першим хвилинам пiсля наїзду. I останнє — Мурашевич померла у вас пiд час операцiї. Ви були оперуючим хiрургом. А висновок судмедексперта свiдчить, що смерть її настала не вiд тiєї травми, яку ви оперували, вiд iншої. Тобто щодо справжньої причини її смертi ви бездiяли як лiкар. Не можу заявити, що свiдомо, це вирiшуватиме вiдповiдна комiсiя, та все ж-таки! Отже, ви бачите, у нас шiсть доказiв вашої причетностi до злочину.
— Усi докази непрямi, i це м'яко сказано! — не приховуючи лютi, видихнув Стас. — Бiльше того, вони висмоктанi з пальця i свiдчать лише про вашу зацiкавленiсть.
— Нашу?! — здивувалися обидва. — А що поганого ви нам зробили, щоб безпiдставно звинувачувати вас?
— А вам потрiбно розкрити убивство, — пояснив Стас. — Будь-що. Мало?! До того ж… Про решту причин я говоритиму на судi, якщо доведеться туди потрапити. I можу вас завiрити, також матиму i «перше» i, можливо, навiть «шосте».
— Ну, до суду, як ви правильно кажете, потрiбно ще дожити.