Суттєвий висновок. Непричетнiсть до злочину вдасться довести. Завтра приїде Олег. Усе пiде наче по маслу, адже звинувачення шите бiлими нитками. Сон скосив раптово, на половинi думки. А коли навколо почався рух, настрiй був геть-зовсiм iнший. На те вiн i ранок.
Олег з'явився аж пополуднi, щоправда, на цей момент приятель уже встиг зустрiтися зi слiдчим у справi.
— Гадаю, завтра вийдеш, — повiдомив Олег. — Можливо, навiть без застави. Схоже, у них нi хрена немає на тебе. Але насамперед… — вiн стишив голос. — Ти не збивав?
— Здурiв чи що? — несамохiть вигукнув Стас, вiд чого навiть здригнувся сержант за дверима. — Звiсно, нi!
Дiставши маленький термос, Олег розлив каву i коротко промовив:
— Розказуй.
I Стас несподiвано повiрив. Має викрутитися. Ну не може ж отак статися, щоб Бога духу не винний… Розповiдь умiстила все, починаючи вiд першої зустрiчi з Мамчуром i закiнчуючи подiями страшної ночi. Не забув нiчого.
— Телефон у чергового, разом iз рештою, — додав Стас. — Розмова з Мамчуром записана уся.
— Цiкаво, чи мiг туди хтось дiстатися? — тихо пробурмотiв Олег.
— Не думаю. Я встиг вимкнути, здаючи. Вмикається лише пiсля введення коду. Хiба б сам телефон заникали.
— Ну, це навряд чи, — припустив Олег. — Не думаю. Значить, сиди, не смикайся. До кiнця дня я зможу сказати щось конкретне i визначитись iз нашою тактикою. А ти зайве не парся.
Нахрапистий адвокат зробив свою справу. Експертиза не виявила на машинi нiчого пiдозрiлого, а травми, отриманi загиблою, не вiдповiдали габаритам транспортного засобу. Олеговi вдалося це довести.
Проте усе вiдбувалося з неабияким скрипом. Помпрокурора на повну ставив палицi в колеса i усiма можливими шляхами гальмував законний хiд, iгноруючи всiлякi адвокатськi штучки. Результату добулися аж по обiдi наступного дня. Утримання пiд вартою замiнили пiдпискою про невиїзд. Слiдство у справi продовжувалося.
— Вчепилися конкретно, — скрушно хитав головою Олег. — Не мають бiльше нiкого.
— А я гадаю, все-таки через дiм, — упевнено сказав Стас. — Хоче його Мамчур аж пищить. А тут такий шанс — узагалi надурняк отримати. Казав я, не буде усе так просто…
— А чого вухами хлопав? — обурився Олег. — Давали! Чому не брав?! Жадiбнiсть. Гадав, ще бiльше урвеш. Усi так. Ну, тепер доведеться ще помучитися. Хотiв би сказати тобi, що усе позаду, та, на жаль, ще не можу.
Це Стас розумiв i сам.
XIX
Iсторiя хвороби Мурашевич Неонiли Йосипiвни, старанно перексерена здовж i впоперек працiвниками прокуратури, лежала на столi у завiдувачки вiддiлення, перечитана добрий десяток разiв. Вона ще додивлялася то там, то сям на його каракулi, а Стас уже розумiв, як справа розгортатиметься далi. От би помилитися! Та нi, не той випадок. I не важливо, яку думку висловить зараз Дiана, вiн усе знав наперед.
Так i сталося. Близько третьої вiн побачив краєм ока, як широка прокурорська постать зникла у кабiнетi завiдувачки, а коли туди запросили i його, запах кави стояв доволi вiдчутний, щоправда, самої кави вже не було.
— Станiславе Iвановичу, — почав Мамчур, — тут стосовно вашого випадку усе надзвичайно негарно складається… так… — вiн розвiв руками. — Я, звiсно, не схильний думати, що ви учинили умисний наїзд на цю жiнку, хоча й не маю доказiв, що ви цього не робили.
— А як же експертиза? — з-пiд лоба запитав Стас.
— Ну, експертиза… вона ще не доводить вашої повної непричетностi. Навiть за таких результатiв проблем у вас попереду ще дуже багато. Але якось так склалося, словом, Дiана Василiвна не раз виручала мене i моїх близьких у скрутних ситуацiях, i я також намагаюся пiдтримувати вашу службу в усяких негараздах…
Не кажучи бiльше анi слова, Стас мовчки дивився на нього.
— Загалом ситуацiя украй неприємна, — продовжував той. — Хлопцi нашi перестаралися. Мене не було, аби взяти вчасно усе пiд свiй контроль. Висновки судмедекспертизи вже в обласнiй прокуратурi. Ксерокопiя iсторiї хвороби також лежить у вашому управлiннi, i менi вiдомо неофiцiйно, що вам ставитимуть у провину неправильне лiкування хворої. Я звичайно, не компетентний у цьому, але…
— I у чому ж полягають нашi помилки? — запитав Стас, наперед знаючи вiдповiдь.
— Так як чув Володимир Григорович, — Павловська кивнула на прокурора, — i як зрозумiла я, нам ставитимуть у провину тактичну помилку. У висновку судмедексперта причина смертi — набряк головного мозку, а не внутрiшньочеревна кровотеча. Ви ж почали з операцiї на животi, видалення селезiнки. Крововтрата за протоколом операцiї до пiвтора лiтра — на середню ступiнь. Ви капали постраждалiй в обидвi вени i робили операцiю, яка в принципi могла ще почекати. Натомiсть травмована помирала вiд набряку головного мозку.