— Дiано Василiвно! — не витримав Стас. — Що ви говорите? Як я мiг до операцiї визначити реальну величину крововтрати? Пацiєнтка була з низьким тиском! Як я мiг не капати в обидвi вени?!
— Це розумiю я, — спокiйно вiдповiла Павловська. — I, напевно, робила б те саме у такiй ситуацiї. Гадаю, кожен з хiрургiв дiяв би так. Але як на це подивляться там? Ви розумiєте, що нам свiтить усе це доводити? Ви що, не могли написати у протоколi операцiї крововтрату хоча б на лiтр бiльшу? Хто б це перевiрив? А у нас були б вагомi виправдання.
— Ситуацiя безвихiдна вiд початку, — не погоджувався Стас. — Якби я взявся оперувати на черепi i навiть встиг би зробити декомпресiю мозку, пацiєнтка однаково б померла. Вiд кровотечi в животi, яка на той час складала б два з лишнiм лiтри i була б уже важкого ступеня! I нейрохiрург, що приїхав, був цiєї ж думки. I тодi мене б звинувачували, що я взявся за непрофiльну операцiю, не дочекавшись фахiвця. Це ще гiрше! А якби я не оперував узагалi i чекав на нього, то сказали б, що я бездiяв у той час, як травмована помирала! Ви що, не бачите, що тут як не зроби — однаково «люмiнiй»!
— Я-то бачу, — ще раз повторила Павловська. — Але я не начальник управлiння i не голова КЕКу, а такий самий лiкар, як i ви.
— А якщо додати стороннi обставини, якi обов'язково додадуться, — знову вступив прокурор, — я тут уже нiчого не зможу зробити…
— Якi такi обставини? — запитав Стас, прекрасно розумiючи, куди той хилить.
— Усе тi ж. Що у вас були мотиви бажати смертi панi Мурашевич. Окрiм вас поки що у мiстi бiльше таких не виявлено. Саме через наявнiсть мотиву ви провели двi ночi у слiдчому iзоляторi. Саме через це ви залишатиметеся пiдозрюваним номер один стосовно наїзду аж до кiнця слiдства! От i подумайте, що виходить. Я розмовляю з вами неофiцiйно, — нагадав прокурор, — лише з дружнiх мiркувань. Обмальовую ситуацiю, як вона виглядає збоку для будь-якого кримiналiста. Ви, зацiкавлений у смертi цiєї жiнки, створюєте їй пастку з, так би мовити, подвiйною гарантiєю. Якщо вона не гине на мiсцi вiд наїзду вашої машини, то обов'язково потiм потрапляє знову-таки до вас, адже ви чергуєте як хiрург, i доводите справу до кiнця. Вижити у неї шансiв немає практично жодних. Почекайте! — вiн пiднiс палець, бачачи, як Стас пiдводиться. — Додам словами Дiани Василiвни: «Це розумiю я, що швидше за все воно не так, але вони ж подивляться iнакше!»
— Я збагнув, — процiдив Стас. — Усе збагнув. Тiльки пастка тут, навпаки, для мене, а не для неї, як ви сказали. I також з подвiйною гарантiєю… Якщо не знайдеться незаперечних доказiв мого наїзду на цю жiнку, то докази невдалого її лікування вже тут.
— Ото ж бо й воно, — згодився прокурор. — Бачу, розумiєте. I повiрте, там, — вiн показав угору, — такi «звiрi» цiєю проблемою займуться, що мало не здасться. Мiж iншим, загибла була донедавна головою спiлки ветеранiв району! Справа резонансна.
«Плювали ви i тi, хто вище, на всiх ветеранiв, разом узятих, — подумав Стас. — Зате влаштувати шоу при нагодi…»
— Зараз я повернуся, — промовила шефиня, виходячи. — Ви собi говорiть.
— Отже, виходу немає, — припустив Стас.
— Як вам сказати… — прокурор глибоко зiтхнув. — Вихiд є. Скажу вiдверто, так як думаю. Навряд чи експерти, слiдчi знайдуть на мiсцi пригоди якiсь конкретнi докази проти вас, навiть якщо це дiйсно були ви. Навряд чи i по медичнiй лiнiї вистачить доказiв, щоб iнкримiнувати вам злочиннi дiї. Так, помилка у складнiй ситуацiї у гiршому разi, а це вже не кримiнал. Нехай догана, зняття категорiї, але ж не в'язниця! Розумiєте, про що я? Ви тепер бачите, що вас топить? Мотив. Наявнiсть мотиву убивства. В усьому мiстi не знайшлося досi людини, якiй була б вигiдна її смерть. Тiльки вам. А наявнiсть мотиву у кримiналiстицi — рiч серйозна. От уявiть, що в цiй ситуацiї немає нiякого заповiту з дивними умовами, i будинок, у якому ви проживаєте, за жодних обставин не може перейти у власнiсть панi Мурашевич або ж, навпаки, вже є її власнiстю. Хто б тодi цiкавився, де ви були вiд сьомої до дев'ятої учора? Хто б там ксерив оту iсторiю хвороби i винюхував помiж рядками?
— I ви пропонуєте…
— Розмiрковуйте логiчно, — заохотив прокурор. — Я нiчого не пропоную. Лише можу порадити з мiркувань симпатiї та вдячностi до вашої шефинi. Як на мене, у вас в цiй ситуацiї один шанс — позбутися мотивiв. Вiрний шанс.
— Що означає — позбутися? — проковтнув Стас.