Выбрать главу

Едвард VII (1841—1910) — король Великої Британії (з 1901); для його правління характерним був відхід від суворої вікторіанської моралі.

III. БЕЛБЕРІ І СЕНТ-ЕН

III. 1

Прокрустове ложе — мірка, під яку штучно підганяють факти чи явища; у грецькій міфології Прокрустом звали розбійника, який відрубував або витягував ноги жертвам, що не відповідали довжині його ліжка.

III.2

Гінджест — є підстави вважати, що ім’я Hingest чи, точніше, Hengist, було одним із двох перших власне англійських імен, засвідчених на письмі (на противагу іменам британським, тобто кельтським). У деяких дуже давніх джерелах згадується про Генджіста і Горсу — двох братів, які у середині V ст. очолили першу групу англосакських завойовників, що вторглися до Британії. Генджіста згодом було проголошено попередником кентських королів; про його смерть згадує у своїй «Історії бритів» Ненній.

Луї-Віктор, герцог де Брольї (більше відомий як Луї де Бройль, 1892—1987) — французький фізик, один із творців сучасної квантової механіки, лауреат Нобелівської премії 1929 р.

Ґотський альманах (Almanach de Gotha) — генеалогічний збірник, який видавався щороку з 1763 р. до кінця Другої світової війни в німецькому місті Ґота; містив родоводи правлячих домів і найвизначніших родів титулованого дворянства Європи.

III.3

«Казка про кролика Пітера» — дитяча книжка англійської письменниці Беатріс Поттер (1866—1943).

«Роман про троянду» — французька алегорична поема XIII ст., один із найвідоміших творів середньовічної літератури. Ділиться на дві частини; першу, яка складається з 4028 віршів, написав приблизно в 1225—1230 рр. Ґійом де Лоріс; другу (18789 віршів) створив бл. 1275 р. Жан де Мен.

Клінґзор — злий чаклун із опери Ріхарда Ваґнера «Парсифаль» (1882) і середньовічного віршованого роману Вольфрама фон Ешенбаха «Парцифаль», який послужив Ваґнерові основою для створення опери. За сюжетом, Клінґзор викрадає священну реліквію — спис, який пронизав розп’ятого Христа; намагаючись врятувати реліквію, молодий лицар Парсифаль потрапляє у чарівний сад, де його намагаються спокусити діви-квіти.

«Аліса в Країні чудес» — повість англійського письменника Люїса Керола (1832— 1898).

Зіккурат — у стародавній Месопотамії монументальна сакральна будівля у вигляді увінчаної храмом багатоярусної вежі, що звужувалася догори. Зиґмунд Фройд (1856—1939) — австрійський психолог і психіатр; розвинув методику вільних асоціацій та тлумачень сновидінь, яку було покладено в основу психоаналізу, і сформулював концепцію структури психіки.

«Жіноча краса дарує втіху як чоловікам, так і жінкам…» — принаймні удвох своїх листах (див. Collected Letters, III, сс. 699 і 1360) Люїс зазначає, що ця цитата — його вимисел.

Тюдори — династія, що правила Англією у 1485—1603 рр.; започаткована Генріхом VII, після смерті Єлизавети І відійшла від влади.

Битва при Бустері — відбулася 3 вересня 1651 р. між очолюваними Кромвелем військами парламенту і армією короля Карла II; призвела до окупації Шотландії англійськими військами і вважається останньою битвою громадянської війни XVII ст. в Англії.

III. 4

Суфражистка — учасниця руху за надання жінкам однакових з чоловіками виборчих прав, що зародився в Англії на зламі ХІХ-ХХ століть.

Британські фашисти — у Великій Британії на початку 1920-х рр. діяли досить чисельні «Британські фашисти» та «Імперська фашистська ліга», після розпаду яких у 1932 р. постав «Британський союз фашистів» на чолі з колишнім лейбористом О. Мослі.

IV. ЛІКВІДАЦІЯ АНАХРОНІЗМІВ

IV. 1

…наслідувати Зіґфрідів меч — тобто перешкоджати коханцям; алюзія на оперу Ріхарда Ваґнера «Сутінки богів» (Gotterdammerung, 1874), останню частину тетралогії «Перстень Нібелунгів». Коли Брунґільда звинувачує Зіґфріда в тому, що він силою вимагав у неї «пристрасті й любові», Зіґфрід заперечує: мовляв, сватаючи її для свого єдинокровного брата Ґунтера, він поклав між нею і собою свого меча (II, 4). Схожі мотиви простежуються і в іншій середньовічній легенді — про Трістана та Ізольду: коли Трістан має підстави побоюватися, що чоловік Ізольди, король Марк, може застати їх з Ізольдою удвох, то кладе між собою і коханою свого меча (див. Ґотфрід Страсбурзький, «Трістан», XXVIII).