XVII.3
…відродилися й набагато старші, відомі з давніх часів знамення. Хтось почув, як його осел… — див. Чис. 22, 28 (розповідь про Валаамову ослицю).
XVII.4
Фрідріх І Барбаросса (бл. 1125—1190) — німецький король (з 1152), імператор Священної Римської імперії (з 1155), учасник третього Хрестового походу. За переказами, він, як і король Артур, не помер, а заснув чарівним сном, з якого має прокинутися, коли настане кінець світу.
Єнох, Ілля — два старозавітні персонажі, які, за легендою, не померли, а були живими забрані на небо; див. Бут. 5, 24 і 2 Цар. 2, 11.
Афалін — ще одна вигадана давня форма назви острова Авалон (див. примітку до розділу XIII. 1).
У шостому столітті був момент — йдеться, очевидно, про битву біля Бадонського пагорба (див. примітки до розділів ІХ.З і XV. 1).
Мордред — племінник або позашлюбний син Артура, який намагався скинути короля з престолу, але був убитий; сам король був тоді важко поранений і вирушив на Авалон (див. примітку до розділу XIII. 1).
…за кожним Мільтоном стоїть Кромвель — великий англійський поет Джон Мільтон (1608—1674) з 1649 до 1658 р. займав високу посаду в уряді Кромвеля (див. примітку до розділу 1.3).
Філіп Сідні (1554—1586) — англійський придворний, письменник і поет, один із найвизначніших діячів епохи Єлизавети І.
Сесіл Роде (1853—1902) — англійський підприємець, ініціатор британської колоніальної експансії в Південній Африці. На його честь було названо колонії Північну та Південну Родезію (сьогодні, відповідно, Замбія і Зімбабве).
Камберленд — історична область у північно-західній Англії, на кордоні з Шотландією.
Утер — батько короля Артура, перший, кому було надано титул пендраґона (див. примітку до розділу ІХ.З).
Касібелаун (або Кассівелаун) — бритський вождь, що боровся проти Юлія Цезаря під час другого походу римлян на Британію у 54 р. до Р.Х. Перший брит, ім’я якого згадано в історії; про нього, зокрема, пише Цезар у своїх «Записках про Галльську війну» (Commentarii de Bello Gallico).
Як каже один із сучасних авторів, часто десь треба спорудити вівтар тільки для того, щоб небесний вогонь міг зійти на землю деінде. — див. Чарльз Вільямс, «Він зійшов з неба» (1938), розділ 2.
Ослячу голову ми отримуємо, коли потрапляємо в ліс до фей. — див. третю дію Шекспірового «Сну літньої ночі».
Абсолютно правий був Сем Веллер, коли назвав пана Піквіка янголом у гетрах! — йдеться про героїв Дікенсових «Посмертних записок Піквікського клубу».
«La trahison des clercs» (франц.) — «Зрада клерків», заголовок опублікованої у 1927 р. книги французького письменника Жюльена Бенда (1867—1956). Під «клерками» маються на увазі інтелектуали, освічені представники сучасного автору покоління, зокрема, у Франції й Італії, які зрадили ідеали епохи Просвітництва і не зуміли протистояти зростаючій хвилі націоналізму й ірраціоналізму.
XVII.6
…sine Cerere et Baccho — фрагмент латинського вислову Sine Cerere et Libero (Baccho) friget Venus («Без Церери і Вакха Венера мерзне», тобто «Без їжі і питва кохання холоне») з комедії «Євнух» римського комедіографа Теренція (бл. 190–159 до Р.Х.).
«Бо більше, ніж звичайно, до землі наблизилась…і всіх вона доводить тут до божевілля» — трохи змінена цитата з Шекспірового «Отелло» (V, 2, 113—114); насправді Отелло говорить не про Венеру, а про Місяць.
«So geht es in Snutzeputzhausel, da singen und tanzen die Майзеї!» (нім.) — «Стоїть собі як писанка хатка, в ній танок ведуть мишенятка»; два рядки з німецької пісні невідомого автора XVIII ст., опублікованої у 1807 р. у «Збірці німецьких народних пісень» (Sammlung deutscher Volkslieder), укладеній Й. Ґ. Бюшінґом і Ф. Г. фон дер Гаґеном.
XVII.7
… «дорогий і для землі, і для життя» — Шекспір, «Ромео і Джульетта», 1,5,47.
Уклав примітки Андрій Маслюх
