— Ти за мене не бійся.
За хвилину Олесь вдоволено потер долоні:
— Готово!
Аршавір швиденько знайшов другий кінець:
— Ну, я пішов…
Тягнучи канат, він рушив берегом до води. Олесь подався слідом, підтягуючи та вирівнюючи канат, щоб не чіплявся за кущі, а старший сержант стояв на місці й швидко його розмотував.
Німецькі ракети продовжували спалахувати в небі, кидаючи на воду жовті відсвіти.
Аршавір плив розмірено, не поспішаючи. На якусь мить йому здалося, що купається в прозорій воді Раздану.
Спершу канат ішов легенько, але дедалі ставав усе важчий. А ще ж треба було пропливти метрів сто, потім туго його напнути й прив’язати до якогось міцного дерева, після чого вже повернутися назад.
Аршавір ще в дитинстві навчився добре триматися на воді, сотні разів перепливав бурхливий Раздан, незважаючи на його швидку та пружну течію, завиграшки перепливав Вагаршатське озеро вздовж і впоперек… Але тут було зовсім інше — не до бавлення.
Загрібаючи лівою рукою, правою він з усіх сил стискував канат, який, здавалося, важив уже не чотири пуди, а добрий центнер і тяг Аршавіра назад. Відчував, як останні сили витікають з нього по краплі, від натуги різало в грудях і не вистачало повітря.
«Невже нічого не вийде? — напосідала тривожна думка.—Більше не можу… До того берега допливти б, а назад, тримаючись за канат, доберуся. Тільки б допливти… Ну, ще раз… ще… отак… отак…»
Аршавір вирішив трохи відпочити. Він перевернувся на спину, якусь хвилю лежав нерухомо, а потім так і поплив горічерева, перенісши головне навантаження на ноги. Руки й плечі трохи розслабилися, так було набагато легше, проте невдовзі Аршавір завважив, що він майже не рухається уперед, пливе на місці.
«Ні, не виходить… Тут мені й капець,— у відчаї подумав Аршавір.— Я не маю права вертатися назад — мушу виконати це завдання. А вперед повинен плисти з канатом, ні в якому разі не можна випускати його з рук, бо від цього каната залежить життя багатьох моїх товаришів. Треба, треба… За всяку ціну… Ну, ще раз!..»
Він зібрав останні сили, рвонувся, скільки мав духу, й раптом ноги його вдарилися об щось тверде. Так, це було дно, тверде піщане дно. Отже, найтяжче позаду. Лоскітна радість торкнулася грудей.
І в цей час ще одна ворожа ракета спалахнула вгорі й освітила вже недалекий берег.
Увесь цей час, подаючи з берега канат, Олесь потерпав за товариша, пильно вдивлявся в темряву, але нічого не бачив. Інколи він відчував, що канат застиг на місці, видно, Аршавір вибився з сил, і тоді Олесеві хололо в грудях од думки, що й з товаришем негаразд, і підвели увесь батальйон.
Повітря було насичене крутим запахом зела, що йшов од кущів і дерев, річка також дихала нічною вільгістю.
— Канат не рухається,— сказав старший сержант.— Як ти думаєш, що Аршавір зараз робить?
— Мабуть, прив’язує його до дерева.
Поволі спливав час. Олесь почав хвилюватися:
— Коли ж він повернеться?
Та невдовзі відчув, як у руці заворушився канат.
— Пливе, слава богу,— зітхнув полегшено.
— А де б же він подівся? — сказав Хмельницький, але видно було, що й він тільки тепер перевів подих — відлягло.
Напружено дослухаючися до найменшого шереху, вони пильно вглядались у темну річку. Ще одна ракета злетіла в небо, й Олесь помітив на лінії напнутого каната рухому цятку.
Вгорі почувся гул літаків.
— Їхні,— сказав старший сержант.— Летять нам у тил, гади.
Коли літаки полетіли, стало чути ритмічні сплески — все ближче й ближче.
— Нарешті, пливе наш герой.
Олесь не втерпів:
— Мкртчян…
— Вертаюсь,— озвався Аршавір.
Трохи згодом він, тримаючись за канат, виліз з води.
— Товаришу старший сержант, завдання виконано,— підійшовши до командира відділення, доповів Аршавір.
— Молодець! — сказав старший сержант.— Давай переодягайся швидше. Через двадцять хвилин почнеться переправа.
За чверть до другої ночі солдати пустили на воду величезний, збитий з товстих колод пліт. З обох боків до нього прикріпили канати довжиною більш як сто п’ятдесят метрів. Розвідники старшого сержанта Хмельницького одні кінці прив’язали до стовбурів на цьому березі, а з другими переправилися на той. Вийшов, вважай, пором.
Ніч була тиха, спокійна.
Почали навантажувати пліт. Робота йшла злагоджено, без метушні — все було виважено й підготовлено заздалегідь.
— Товаришу командир батальйону,— гукнув уже з плоту політрук капітан Балашов,— ви також сідайте.