— Що ви можете знати про кохання, — зневажливо пхикнула Беба, втупившись у склянку віскі.
— Нічого. Тому я знаходжуся поруч із вами, аби щось про нього довідатися.
— Від мене? — актриса обурилася. — Від мене ти, юний приятелю, не довідаєшся нічого. Ані що таке кохання, ані, тим більше, який у мене номер телефону*
___________
* — Вона не захотіла дати мені номер свого телефону, а бабусі представила як нареченого. Що б це мало значити, чи кохає вона мене, чи ні? — сповідався Вольфґанґ по телефону Джонатанові.
— Міркуй логічно. Вона пішла з тобою до бабусі, бо ти єдиний, хто пристойно виглядав у Кабаре, — милий писочок, хлоп’яча посмішка, коротко підстрижене волосся. У Жужу підмальовані очі й довге волосся, я ношу ярмулку, у конферансьє мордяка спотворена вічним здивуванням. Решта — алкоголіки, еротомани. Американці, які не розмовляють французькою. Беба не хотіла лякати старенької й потребувала товариства. Ти виглядав настільки класично, що бабуся подумала, буцім ти контролер показань лічильника. Успіх. Наступного разу Беба також вибереться до бабусі разом із тобою, але не про це йдеться, бо ти б волів сходити з Бебою до ліжка.
— Не відразу. Я спершу хотів би, аби вона мене по-справжньому покохала, хоч я й не кенгуру і маю тільки одну стать. Я навіть написав інвокацію до Беби, послухай: «Кожна людина властивої статі, вистачить статі цієї жадати».
— Так, так. «Клітор юдаїзму, оргазм християнства».
— Чого?
— Назва двотомної релігійно-сексуальної праці про вплив Старого і Нового Заповіту на мислення Фройда у світлі Зогару, тобто кабали.
— ???
— Пояснення, що Фройд нічого нового не вигадав. Повсюди йому вбачався еротизм, він був переконаний, що всіляка поведінка має сексуальний контекст. Потяг сина до матері і так далі. Усе це містить кабала. Звісно, у символічній формі. Фройд відступився від віри і через це комплексував, отож у нього відбулася проекція комплексу вини на сферу десакралізованого світу, тобто психологію. Він сам став рабином нового психоаналітичного віросповідання. Подібна поведінка називається рекомпенсацією.
У кабалі важливо повернутися до стану первісної єдності. Поєднати розділене. Чоловіче поєднати із жіночим. Кабалістична лексика така ж еротична, як любовна. Король мусить поєднатися з Королевою. Королеву іменують матір’ю, сестрою, донькою, коханою, залежно від типу обряду. Король-батько* повинен злучитися зі своєю коханою дочкою, мати із сином, і це не є інцестом у еротичному сенсі, бо все це езотеричне. Фройдові релігія десакралізувалася, він був вигнаний із раю дитинства, в якому завдяки вірі предків не було суперечностей, страждання і почуття вини. Тугою за втраченим раєм єдності він обдарував зістеризованих пацієнтів. Там, де немає ритуалу й обряду, починається істерія, тобто індивідуальний фольклор кожного з нас.
— А що це має спільного із Бебою?
— Коли б ми жили в нормальні часи, скажімо дві тисячі років тому, Фройд був би побожним чоловіком, котрий прагне поєднатися зі своєю матір’ю-душею, Беба — жрицею Астарти, тобто храмовою повією, а ти відправляв би із нею ритуал, і тобі б не спало на думку закохуватися.
— Беба не повія, вона непорочна й актриса.
— А чи я щось інше кажу? У храмі мистецтва вона обдаровує глядачів своїм божим даром, тобто талантом. І стався до неї так, як вона того заслуговує, тримайся від Беби подалі, бо ти скривдиш її, намовивши на спрофановану щоденність. Вона талановита, а ти своїми амурами намагаєшся позбавити її святощів покликання і перетворити її талант на талантик. Шануй свою Бебу, ніхто тобі цього не боронить, купуй квіти, шампанське, бий поклони й аплодуй у Кабаре. Натомість, із букетом кохання стартуй до іншої панни, отієї, що, Küche, Kinder, Kirche.[2] Ти сам розумієш, що, як талановитий індивід, ти не маєш іншого виходу.
— Але я кохаю Бебу.
— Чую, уже десять хвилин чую про це, але чи ти мене чуєш?
– І що з того, що чуєш, — нервував Вольфґанґ, — ти й так мене не розумієш. Кохання й страх непояснимі. Почуття виникли тоді, коли мозок наших пращурів не був іще покритий мозковою корою, коли ще не існували людська мова й мислення. Тому я відчуваю жадання, радість, смуток і ні разу не можу їх зрозуміти, бо ми розуміємо те, що можна висловити, витлумачити, проаналізувати, а коли виникли почуття, ми ще не вміли говорити.
— Перепрошую, я повинен іти, мене кличуть на вечерю.
— Зателефонуй до мене пізніше.
— Від п’ятничного до суботнього вечора я нечинний, мені заборонено навіть вистукувати номер телефону. Шабас, мій дорогий, заслужений відпочинок, чого й тобі зичу. Зустрінемося завтра, ближче до півночі, у Кабаре.