Выбрать главу

Метаморфози

10 українських поетів останніх 10 років

Андрій Бондар

Псалом братерству

Андрій Бондар – поет, перекладач, есеїст. Народився 1974 року у Кам’янці-Подільському. Лауреат видавництва «Смолоскип» (1997). Закінчив Києво-Могилянську академію. Був головним редактором газети Асоціації українських письменників (АУП) «Література плюс», редактором літературних сторінок у газетах «Дзеркало тижня» і «Газета по-українськи». Дописувач багатьох українських паперових ЗМІ. Колумніст «Газети по-українськи» і Zaxid.net. Автор збірок віршів «Весіння єресь» (1998), «Істина і мед» (2001), «Примітивні форми власності» (2004).

Одружений, виховує доньку. Мешкає в с. Пороскотень в околицях Києва.

Блоґ у Livejournaclass="underline" bndr-ndrj.livejournal.com

Ви також безсилі
нас розлучать у день народження леніна а розписали на наступний день після дня незалежності сполучених штатів ми зустрілися за два дні до свята великої жовтневої революції а розійшлися за день до католицького Різдва
другого січня по моє серце вперше викликали швидку димедрол колола дівчина з якою я разом був у піонертаборі і вона мені тоді подобалась (але я навіть не зауважив її обличчя – якісь червоні плями) вперше батьки відчули себе старими
я зустрів її на православне Різдво і якось навіть майже не помітив
у день народження мого приятеля-театрала мені вирізали апендицит і промивали нутрощі а перед тим везли голого з виголеним пахом лікарняними коридорами а пристаркувата санітарка вислуховувала мої дурні теревені я був голий під кайфом мені було кайфово анестезіолог запитав чи були в мене венеричні хвороби я сказав що де юре не було а де факто були він перепитав я пояснив що від мене пішла дружина а він зацитував пісню якогось пиздуватого російського барда про те що якщо мовляв к другому уходіт нєвєста єщо неізвестно і так далі я посміхнувся він сказав щоб я не боявся я сказав що я не боюсь але хулі там я сцяв я сцяв за своє життя
потім відпустив наркоз і стало по-справжньому боляче медсестер на поверсі не було прийшла о сьомій рано штрикнула кетанов о дев’ятій прийшов хірург і сказав: «Встань і йди» і я встав і пішов сцяти
а за три дні до весни я знову зустрів її і це вже було зовсім не те зовсім не те що було на православне Різдво
зараз ніч з вісімнадцятого на дев’ятнадцяте березня 2:31 у києві каїрі тель-авіві ларнаці літаки не літають в них не бояться пасажири пасажири лягають спати з нею за кілька кілометрів від мене а я сиджу безсилий змінити цей світ на краще
але тішуся з того що й ви поль бреґ герберт шелдон анатолій кашпіровський алан чумак ґ.п. малахов мірзакарім норбєков порфирій іванов джуна давіташвілі ванґа з петрича і просто марія-стефанія
ви також безсилі ви також безсилі ви також безсилі ви також безсилі ви також безсилі ви також безсилі ви також безсилі
Дівчинка. Дніпропетровськ 7.04.2006
мама сказала своїй маленькій донечці з морозивом трирічній здається «ты гость в этом мире…»
прості та жорстокі це були слова мудрі як євангеліє
а може вона просто сказала російською бо якою ще мовою можуть сказати у дніпропетровську: «сегодня мы пойдем в гости к бабушке» або «сегодня к нам в гости придет бабушка» або щось схоже на це а мені як завжди щось не те причулось
мені причулось як завжди щось найгірше хоча чому правда – це найгірше
а може просто мама належить до секти свідків єгови і в них це нормально – так розмовляти з дітьми не приховуючи найгіршого не приховуючи простий факт смерті
а може щось просто залишилось поза кадром і ми не побачили мертву пташку або збитого вантажівкою пса яких побачили вони і щоб якось пояснити мінливість світу мама вдалася до афоризму який у її секті хтось придумав бо це дуже гарно звучить «ты гость в этом мире…»