842 Щойно він вимовив те, благодатна Венера негайно
843 В римський сенат із ефіру спустилась і там, непомітна,
844 Цезаря душу взяла; не могла допустити до того,
845 Щоб у повітрі, як дим, розпливлась — між зірок оселила.
846 Поки несла — мовби жар усе дужчий обпалював лоно,
847 І відпустила її, й, спалахнувши, душа піднялася
848 Вище, ніж місяць; майнувши в просторах вогненним волоссям.
849 Зіркою вже мерехтить. Поглядає з висот на великі
850 Синові справи — й радіє всім серцем його перевазі.
851 Хоч заперечує син, щоб його прославляли над батька,
852 Вільна, проте, й не покірна наказу ніякому слава
853 Першість йому надає, тільки в цьому йдучи проти нього.
854 Так поступився Атрей Агамемнону: синові — батько;
855 Так над Егеєм піднявся Тесей, так Ахілл — над Пелеєм;
856 Так, — щоб нарешті я міг відповідніший приклад подати,—
857 Древній Сатурн од Юпітера менший. В ефірних оселях
858 Обширом світу потрійного править Юпітер. А землю —
859 Августу він доручив, отже, й Август — владар наш і батько.
860 Ви, охоронці-боги, що колись відвели від Енея
861 Меч і вогонь! Ви, місцеві боги, ти, Квіріне, хто наше
862 Місто заклав, нездоланного Ромула батьку — Градіве,
863 Ти, що в пошані святій між пенатами Цезаря, Весто,
864 З Вестою Цезаря й ти, хто при вогнищі став, Аполлоне!
865 Ти, хто в тарпейській високій святині, Юпітере-батьку!
866 Всі, кого чистий душею співець закликать має право:
867 Хай не спішить надійти, хай живими вже й нас не застане
868 День, коли Август, цей світ залишивши, — своє володіння,—
869 Зійде на небо й сприяти побожним іздалеку буде!
870 Ось і завершено труд. Ні вогонь, ні залізо, ні злобна
871 Давність не владні над ним, ані гнів руйнівний Громовержця.
872 Хай надлетить неминучий той день, що за правом одвічним
873 Тіло бере, — закінчиться лиш никле моє існування:
874 В день цей єства свого кращою часткою, звившись над світом.
875 Злину до зір, і ніщо не схитне, не затре мого ймення.
876 Всюди, куди б на землі не прослалася Римська держава,
877 Буду в людей на устах і, якщо таки можна покластись
878 На прозорливість співця, — возвеличений, житиму вічно.