189. Золотом із Термодонта… оздоблений пояс… — Пояс володарки амазонок Іпполіти, оздоблений золотом із ріки Термодонта в Малій Азії.
190. Яблука… зірвав… — йдеться про золоті яблука Гесперід із садів титана Атланта.
194. Коней фракійських… — Мова йде про незвичайної сили коней фракійського владаря Діомеда, що давав їм у поживу всіх чужоземців.
197. Немейська громада — тут — породжений Тіфоном і Ехідною велетенський лев, що спустошував околиці міста Немеї в Арголіді.
198. Небо на шиї тримав. — Геракл тримав небо замість Атланта, коли той ходив за яблуками Гесперід.
233. Син Пеанта (Пеантід) — Філоктет, що за допомогою Гераклового лука здобув Трою.
294. Богів, що стоять при пологах. — йдеться про три божества, що називались Ніксами.
321. Невпізнанною стала… — Галантіда перетворилась у ласицю.
331. Ехалійські — тобто з міста Ехаліі на острові Евбеї, де владарював Евріт, батько Еоли.
332. Того, кому Делос покірний… — йдеться про Аполлона.
347. Пріап — бог родючості, опікун садів та городів[91].
400. Геба — богиня вічної молодості; стала дружиною Геракла, після того як Юпітер узяв його на небо.
403—417. Мова йде про майбутній похід «Семи проти Фів». Незгоди у Фівах — суперечки між синами Едіпа Етеоклом і Полініком. Капаней — аргівянин, один із семи вождів, що виступали проти Фів; загинув від блискавки Юпітера. Два брати — Етеокл і Полінік. Віщун — Амфіарай, що передбачив свою смерть, його син Алкмеон помститься Еріфілі, своїй матері, за те, що вона намовила мужа йти в похід на Фіви. Одружившись на Каллірої, дочці річкового бога Ахелоя, Алкмеон подарував їй злочинне золото, тобто намисто, яке Еріфіла отримала в нагороду за те, що намовила мужа йти в похід. Алкмеона вбивають сини його тестя Фегея[92].
422. Паллантіада — Аврора. Випросивши для свого чоловіка Тіфона безсмертя, забула випросити й молодість.
423. Ясіон — син Юпітера і плеяди Електри, улюбленець богині Церери.
435–437. Еак, Радамант, Мінос — сини Юпітера.
498. Опія — римська богиня достатку (посівів та жита), сестра і дружина Сатурна.
507. Еола нащадки — сини повелителя вітрів Еола, що одружилися з рідними сестрами (порівн. «Одіссея», X, 7).
574. Нащадок Меандра — Кавн, чия мати Кіанея, була дочкою річкового бога Меандра.
634. Закладає оселю. — Йдеться про заснування міста Мілета.
641. Нащадок Семели — Вакх.
644—647. Бубаські — з міста Бубаса в Карії. Перераховуються й інші племена й міста Малої Азії.
669. Фестійська земля — територія міста Феста на о. Кріті.
687—694. Інаха донька — Іо (див. прим. до рядка 747 книги І). Перераховуються й інші, популярні на той час у Римі, єгипетські божества.
691—692. Гой, хто… втишує голоси… — Гор (Гарпократ), син Ісіди й Осіріса, бог мовчання.
736. Сонця дочка — Пасіфая (див. прим. до 131 рядка VIII книги).
773. Мареотійських — єгипетських (від озера Мареотіди в Нижньому Єгипті). Перераховуються міста того краю.
Ккнига десята
3. Орфей — легендарний фракійський музика, син Феба і Калліопи.
13. Через браму Тенарську… — тобто через ущелину біля мису Тенара, на півдні Пелопоннесу, що вважалась одним із входів у підземне царство.
15—16. До того, хто владу… посів. — йдеться про Плутона.
21. Внук Медузи — Кербер.
28—29. Про давню крадіж… — Йдеться про викрадення Просерпіни Плутоном (книга V, рядок 359 і далі).
41—44. Перераховуються покарані в підземеллі злочинці: Тантал, що терпів голод і спрагу серед води й плодів; прикутий до вогненного кола Іксіон; дочки Даная (див. прим. до книги IV, рядок 462); велетень Тітій, чию печінку клювали птахи; Сісіф, що викочував під гору камінь.
52. Паділ Авернський — «країна померлих» (див. прим. до 541 рядка V книги).
65—71. Наводиться невідомий з інших джерел міф про перевтілення[93]. Іда — гора біля Трої.
72. Перевізник — Харон, що перевозив човном душі померлих.
90—91. Додонське (або хаонійське) дерево — дуб (див. прим. до 623 рядка VII книги).