— Що?
— Ви маєте з’ясувати, чи справді те, що ми з вами думаємо, правда. Ви маєте розібратися, чи й досі існує Друга Фундація, і якщо так, то де саме. Це означає, що вам доведеться залишити Термінус і полетіти світ за очі — навіть якщо зрештою виявиться, як і за часів Аркаді, що Друга Фундація серед нас. Це означає, що ви не повернетеся, доки вам не буде чого розповісти, а якщо вам нíчого буде розповісти, то не повернетеся ніколи й на Термінусі буде на одного дурня менше.
Тревіз відчув, що затинається.
— Як, в ім’я Термінуса, я можу їх шукати, не розкриваючи цього? Вони просто облаштують мою загибель, і ви про це навіть не дізнаєтеся.
— Тоді не шукайте їх, наївне дитя. Шукайте щось інше. Шукайте щось інше всім серцем і розумом, і якщо в процесі ви на них наштовхнетеся, тому що вони не звернуть на вас жодної уваги, то чудово! У такому разі ви відправите нам повідомлення на захищеній та зашифрованій гіперхвилі й тоді зможете повернутися — це буде ваша винагорода.
— Я припускаю, що у вас на думці вже є щось, що я маю шукати.
— Певна річ. Ви знаєте Янова Пелората?
— Ніколи про нього не чув.
— Ви зустрінетеся з ним завтра. Він розповість вам про те, що ви шукатимете, і полетить з вами на одному з наших найдосконаліших кораблів. Вас буде лише двоє, бо двох цілком достатньо для ризику. І якщо ви колись спробуєте повернутися, не задовольнивши нас тою інформацією, яку ми хочемо отримати, то вас підірвуть просто в космосі ще до того, як ви наблизитеся до Термінуса на відстань парсека. Це все. Розмову закінчено.
Вона підвелася, глянула на свої голі руки, потім повільно натягнула рукавички. Тоді повернулася в бік дверей, і всередину зайшли двоє охоронців зі зброєю в руках. Вони відступили вбік, даючи їй пройти.
У проймі вона озирнулася.
— Надворі є інші охоронці. Не робіть нічого, що може їх занепокоїти, або враз позбавите нас усіх клопотів, що їх завдає ваше існування.
— Але тоді ви втратите й ту користь, яку я можу вам принести, — сказав Тревіз. Доклавши зусиль, він зміг вимовити це безтурботно.
— Ми ризикнемо, — сказала Бранно з недоброю посмішкою.
Надворі її вже чекав Лайоно Коделл. Він сказав:
— Я слухав усю розмову, мере. Ви були надзвичайно терплячі.
— А тепер я надзвичайно втомлена. Мені здається, що цей день тривав сімдесят дві години. Тепер машину поведете ви.
— Добре, але скажіть мені… Чи біля будинку справді був генератор психічних перешкод?
— О, Коделле, — втомлено відповіла Бранно. — Ви ж краще знаєте. Ну яка була ймовірність, що хтось за нами спостерігатиме? Ви ж не думаєте, що Друга Фундація стежить за всім скрізь і завжди? Я не така романтична, як молодий Тревіз; він може так думати, але я ні. Та й навіть якби це було так, якби очі та вуха Другої Фундації були всюди, хіба ГПП не викрив би нас відразу? Хіба в цьому разі його використання не показало б Другій Фундації, що є якийсь захист від її сил, щойно вони виявили б ментально непрозорий регіон? Хіба таємниця існування такого захисного поля — доки ми не будемо готові використати його на повну — не цінніша не лише за Тревіза, а й за нас із вами? І все ж таки…
Вони були в наземній машині, Коделл сидів за кермом.
— І все ж таки… — сказав Коделл.
— Що «і все ж таки»? — запитала Бранно. — О, так. І все ж таки цей молодий чоловік розумний. Я разів шість по-різному обізвала його дурнем лише для того, щоб він знав своє місце, але він не дурень. Він молодий і прочитав забагато романів Аркаді Дарелл, які змусили його вважати, що саме так і влаштована Галактика, але він також кмітливий і буде шкода його втратити.
— Ви впевнені, що ми його втратимо?
— Цілковито, — із сумом відповіла Бранно. — Однаково так буде краще. Нам не потрібні юні романтики, які готові сліпо кинутися в бій і вмить розтрощити те, що ми створювали, мабуть, не один рік. Крім того, він служитиме меті. Він точно приверне увагу Другої Фундації — знов-таки, якщо вони існують і справді цікавляться нами. А поки їхню увагу прикуто до нього, вони, можливо, не зважатимуть на нас. Можливо, нам пощастить більше й ми не просто залишимося непоміченими: сподіваймося, що вони, можливо, викриють себе, занепокоївшись через Тревіза, і дадуть нам змогу й час подбати про контрзаходи.
— Отже, Тревіз притягує блискавку.
Губи Бранно скривилися.
— О, це та метафора, яку я шукала. Він наш громозвід, який поглине удар і захистить нас від шкоди.