Пелорат сказав:
— Можливо, вона там під іншим іменем.
Тревіз відразу ж підскочив:
— Під яким іншим іменем, Янове?
Пелорат нічого не відповів, і Тревіз усміхнувся в темряві. Він подумав, що, можливо, усе йде як треба. Треба просто відпустити ситуацію на якийсь час. Дати їй дозріти. Він навмисно змінив тему й сказав:
— Цікаво, чи можемо ми керувати часом.
— Часом! Як?
— Галактика обертається. Термінусу потрібно майже півмільярда років, щоб колись наблизитися до великого кола Галактики. Зірки, які розташовані ближче до центру, звичайно ж, завершують цю подорож набагато швидше. Рух кожної зірки відносно центральної чорної діри може бути зафіксовано в комп’ютері, і якщо це так, то можна змусити комп’ютер помножити кожен рух на мільйони разів і зробити цей ефект обертання помітним. Я можу спробувати.
Він зробив це, і його м’язи мимоволі напружилися, поки він напружував свою силу волі, ніби тримаючись за Галактику й прискорюючи її, крутячи, змушуючи обертатися всупереч величезному опору.
Галактика рухалася. Повільно та могутньо вона крутилася в напрямку, що мав би працювати на стискання її спіральних рукавів.
Коли вони спостерігали, час минав неймовірно швидко — фальшивий, штучний час, — і з його плином зірки ставали ефемерними.
Деякі з більших — то тут, то там — червоніли і яскравішали, виростаючи в червоних гігантів. А тоді якась зірка в центральних групах безшумно вибухала сліпучим полум’ям, на крихітну часточку секунди затьмарюючи Галактику й зникаючи. Відтак те саме робила інша в одному зі спіральних рукавів, а тоді ще одна, неподалік від неї.
— Наднові, — сказав Тревіз трохи тремтливим голосом.
Невже комп’ютер міг точно передбачити, які зірки вибухнуть і коли? Чи він просто використовував якусь спрощену модель, що мала показувати зоряне майбутнє не точно, а в загальних обрисах?
Пелорат хрипко прошепотів:
— Галактика на вигляд наче жива істота, що повзе крізь космос.
— Так і є, — відповів Тревіз, — але я втомився. Поки я не навчуся робити це з меншою напругою, я не збираюся довго грати в такі ігри.
Він розслабився. Галактика сповільнилася, тоді зупинилася й почала нахилятися, аж доки не набула того вигляду збоку, який мала спочатку.
Тревіз заплющив очі й глибоко вдихнув. Він добре розумів, що позаду них зіщулюється Термінус і навколо зникають останні помітні шматочки атмосфери. Він знав про кораблі, що заповнюють близький до Термінуса космос.
Йому не спало на думку перевірити, чи є щось особливе в якомусь із цих кораблів. Може, там був зореліт із гравітаційним двигуном, як у нього, що повторював його траєкторію точніше, ніж допускала випадковість?
5. СПІКЕР
Трентор!
Протягом восьми тисяч років він був столицею величезного та могутнього політичного утворення, що охоплювало дедалі більший союз планетних систем. Потім, упродовж дванадцяти тисяч років, — столицею політичного утворення, що простягалося на всю Галактику. Він був центром, серцем, уособленням Галактичної Імперії.
Неможливо було думати про Імперію, не думаючи про Трентор.
Трентор не досяг свого матеріального розквіту, аж доки Імперія не опинилася на останній стадії свого занепаду. Справді, ніхто не помічав, що Імперія втратила свою наполегливість, свій погляд у майбутнє, тому що Трентор виблискував сяйвом металу.
Його зростання досягло тої межі, коли він став містом, що оточувало планету. Чисельність його населення закон стабілізував на межі сорока п’яти мільярдів, і єдині зелені ділянки на його поверхні були розташовані в імператорському палаці та в комплексі Галактичного університету й Бібліотеки.
Суходільну поверхню Трентора вкривав метал. Його пустелі та родючі території було однаково засипано й перетворено на людські мурашники, адміністративні джунглі, комп’ютеризовані хитросплетіння, величезні сховища харчів і запчастин. Його гірські хребти було утрамбовано, а глибокі ущелини — засипано. Нескінченні коридори міста проповзли під континентальними шельфами, а океани стали величезними підземними аквакультурними резервуарами — єдине (і незадовільне) джерело їжі та мінералів.
Сполучення із Зовнішніми Світами, від яких Трентор отримував потрібні йому ресурси, трималося на його тисячах космопортів, десяти тисячах бойових кораблів, сотні тисяч торговельних кораблів, мільйоні космічних вантажних суден.
Жодне таке велике місто настільки ґрунтовно не перероблювало відходи. Жодна з планет Галактики ніколи не використовувала так багато сонячної енергії і так сильно не перебирала міри, щоб позбутися надлишкового тепла. Блискучі рефлектори витягувалися в розріджений верхній шар атмосфери на нічному боці й ховались у металевому місті на денному. Коли планета оберталася, рефлектори поступово піднімалися з настанням ночі й опускалися з настанням дня. Тому Трентор завжди мав штучну асиметрію, яка була для нього майже символом.