Чи керував він у цей момент розквіту Імперією?
Керував, і погано, але ніхто й ніщо не змогло б керувати Імперією добре. Імперія була надто великою, щоб нею можна було управляти з одного світу — навіть за часів найактивнішого з імператорів. Та як іще міг керувати Трентор, коли в часи занепаду імператорською короною торгували лицемірні політики й недоумкуваті нездари, а бюрократія стала субкультурою корумпованих?
Та навіть у найгіршу пору ця структура мала в собі певну цінність. Галактичною Імперією неможливо було б управляти без Трентора.
Імперія неухильно розвалювалася, але доки Трентор був Трентором, ядро Імперії жило й зберігало гордий дух тисячоліть, традицій, влади й піднесення.
Лише коли сталося немислиме — коли Трентор нарешті впав і його було розграбовано; коли його громадян вбивали мільйонами й ще мільярди їх залишали вмирати від голоду; коли його могутню металеву оболонку було пошрамовано, пробито та розплавлено атакою «варварського» флоту, — лише тоді стали вважати, що Імперія впала. Уцілілі мешканці колись великого світу знищили те, що залишилося, і за покоління Трентор було перетворено з найвеличнішої планети в історії людської раси на незбагненне плетиво руїн.
Це сталося майже два з половиною століття тому. У решті Галактики колишній Трентор ще й досі не забули. Він житиме завжди — як улюблене місце дії історичних романів, улюблений символ та спогад минулого, улюблене слівце для таких приказок, як «Усі зорельоти сідають на Тренторі», «Це все одно, що шукати когось на Тренторі» і «Схожий не більше, ніж на Трентор».
У решті Галактики… Але на самому Тренторі все було не так! Тут уже забули про старий Трентор. Металеві моря на поверхні зникли майже повсюдно. Тепер Трентор був малозаселеним світом самодостатніх фермерів, місцем, куди рідко прилітали торговельні кораблі, а коли й прилітали, то зустрічали їх не дуже приязно. Саме слово «Трентор», хоча й залишалося в офіційному вжитку, зникло з народної мови. Нинішні тренторіанці називали його «Ім’я», що в перекладі з їхнього діалекту означало «домівка» за галактичним стандартом.
Квіндор Шандесс думав про все це й багато іншого, тихо сидячи в приємному напівсонному стані, що давав його думкам текти своїм неорганізованим ходом.
Він був Першим Спікером Другої Фундації протягом вісімнадцяти років і цілком міг протриматися на цій посаді ще років десять або дванадцять, якщо його розум ще буде достатньо жвавий і він зможе й далі плести політичні інтриги.
Перший Спікер був аналогом, дзеркальним відображенням мера Термінуса, який правив Першою Фундацією, але які ж вони були різні! Мера Термінуса знала вся Галактика, тому Перша Фундація була відома всім світам як просто Фундація. Першого Спікера Другої Фундації знали лише його колеги.
Та все ж саме Друга Фундація, що перебувала під керівництвом Шандесса та його попередників, тримала у своїх руках справжню владу. Перша Фундація була неперевершеною у сфері матеріальної потуги, технологій, зброї. Друга Фундація була головною в царині розумової влади, свідомості, здатності керувати. Якби між ними стався якийсь конфлікт, то чи не все одно, скільки кораблів і зброї в Першої Фундації, якщо Друга може контролювати уми тих, хто управляє кораблями та зброєю?
Але як довго він зможе насолоджуватись усвідомленням своєї таємної влади?
Він був двадцять п’ятим Першим Спікером, і термін його перебування на цій посаді вже трохи перевищував середньостатистичний. Можливо, йому не варто було чіплятися за владу й утримувати молодших претендентів подалі? Був Спікер Гендібал, найкмітливіший та найновіший у Списку. Цей вечір вони проведуть разом, і Шандесс із нетерпінням очікував цього моменту. Чи слід йому очікувати й того, що Гендібал одного дня може його заступити?
Відповідь на це питання полягала в тому, що Шандесс насправді й не думав залишати свою посаду. Він надто сильно її любив.
Він був старий, але досі міг ідеально виконувати свої обов’язки. Його волосся було сиве, але завжди світлого кольору; він носив зачіску завдовжки в дюйм, тож колір мало що значив. Очі його були вицвілого блакитного кольору, а одяг відповідав одноманітному стилю тренторіанських фермерів.