— Охо-хо! — розводили ми крилами, дивуючись почутому, а Цвір майнув з дерева і закружляв навколо нього задом наперед.
— Ви в Китаї вмієте літати задом наперед? — спитав він у прибульця, а У Фу відповів, що вони вміють літати тільки вперед головою. Цвір же і каже йому:
— Аби ви навчилися літати задом наперед, то ви б усі врятувалися, бо саме тоді, коли переслідувачі наздоганяють вас, негайно даєте задній хід і зникаєте.
— Так, — киває Дитяча Майка, — тільки звідки ж нам було знати, що для того, аби врятуватися, треба літати задом наперед?
— Тепер знатимеш, — відказав Цвір.
ШКІЛЬНИЙ ДЗВІНОК
Тільки-но продзвенів дзвінок і діти пішли на уроки, ми всілися на дереві перед школою — звідти видно було в клас, а ми хотіли разом з дітьми повчити трохи історії, арифметики, а також літери. Цвір дуже захопився й уважно слухав учителя, з таблиці множення запам’ятав, що двічі по два — чотири, а далі не захотів учитись. Ми пояснювали йому, що самою тільки таблицею множення не проживеш, але Цвір нічого й слухати не хотів. Довелося дзьобнути його по голові, аби втовкмачити, наприклад, звідки витікає ріка Дунай. Це ж дуже добре, якщо знаєш, звідки витікає ріка Дунай. Зараз воно тобі, може, й не потрібно, та одного чудового дня знадобиться. А не знатимеш, то що буде? Злитимешся, червонітимеш і нічого не вдієш. Тому кожен мусить знати, звідки витікає Дунай.
Кілька тижнів ми вчилися, заглядаючи у вікно, і навчання наше йшло дуже добре. Та якось діти вийшли зі школи, вихопили рогатки й почали ціляти в нас камінцями. Як ми їх благали не стріляти, що тільки їм не казали! Шановний Добродій лаяв їх, але вони нічого не хотіли розуміти і стріляли камінцями. Ясно, ми не могли далі залишатися на дереві, піднялися в повітря й полетіли до міського парку, щоб порадитися там з іншими горобцями.
У міському парку збираються всі горобці міста і його околиць. Тут багато мудрих горобців, які добре знають життя. Є й такі старі, що народилися, мабуть, ще за царя Гороха. Вони вже погано літають, але голови їхні повні розуму. Полетіли ми до міського парку, розповіли про все старим горобцям, і вони порадили нам узяти рогатки й відплатити кривдникам.
Так ми й зробили. І вже наступного дня підстерігали шибеників на розі вулиць. Вони підходили до нас, голосно розмовляли між собою й навіть не мали гадки, що їх чекає. Тільки-но вони виткнулися з-за рогу, ми націлилися в них рогатками й розігнали, мов курчат. Після цього ми одразу ж полетіли до класної кімнати, сіли за парти й почали вчитися. Вчитель був дуже задоволений нами і до кінця року нікому з нас не зробив жодного зауваження. Ми вивчили всі літери абетки. Тільки Цвір запам’ятав букви лише свого імені й умів розписуватись як по-друкованому, так і по-писаному.
Доки ми перебували в класній кімнаті, де приємно потріскували дрова в грубці, діти зайняли наше місце на дереві й звідти силкувалися заглянути у вікно, щоб і собі чомусь навчитися. Все це добре, але надворі йшов сніг, завивала хуртовина, руки у дітей заклякли, бо довелося довго триматись за гілки. Бідолахи весь час хукали на руки й ніяк не могли їх зігріти. Ми дивилися на дітей, кривлялися, а на перерві питали, чи добре на такому морозі сидіти на дереві й вивчати науку крізь вікно.
— Де там добре, коли померзли наші вуха на такому холоді! — відповідають діти.
— Мерзніть, мерзніть, — відказуємо ми, — надалі знатимете, як стріляти в горобців з рогаток.
Таким був той навчальний рік, і всі горобці закінчили його відмінно, а діти, цілий рік просидівши у дворі на дереві, закінчили на двійки. На прощання Цвір запитав у дітей, звідки витікає ріка Дунай. Діти чухали потилиці, переморгувалися, але жоден не знав, звідки витікає ріка Дунай. Вони навіть не знали, що є така річка. Думали вони, думали і нарешті попросили нас сказати. Цвір вийшов уперед і з гордістю повідомив, звідки витікає Дунай.
Цвір це так добре вивчив, що коли б його спитали уві сні, звідки витікає Дунай, відповів би негайно. Бо хто раз осягне науку, ніколи її не забуде.
— Наука — як велосипед, шановний добродію, — сказав з цього приводу Шановний Добродій. — Раз навчившися їздити, до кінця життя знатимеш. А ріка Дунай витікає зі своїх джерел.