Выбрать главу

Чику задер дзьоба й казав усім, що це, мабуть, Ґуллівер серед яєць. Хто б звідки не з’явився, він одразу ж його запрошував — похвалитися своєю колекцією. Є така пташка сиворакша. Чику покликав і її глянути на гумове яйце. Прийшла сиворакша — галаслива, балакуча, як кулемет, і така смердюча, що можна подумати, наче від самого народження ніколи не вмивалася. Вона й справді не вмивалася, однак це не заважало їй ходити вичепуреною, із синіми бантами на крилах, на хвості, ще й перев’язаною чорними стрічками, — дивишся на неї, і здається, ніби й сам перетворюєшся на бант.

Сиворакша кожне яйце назвала, адже вона багато знає, бо всюди стромляє свого носа, всякі журнали гортає, а найбільше — французький журнал 1903 року, в якому намальовані такі самі банти, як і в неї. Побачивши гумове яйце, сиворакша замислилася. Поки думала, вирішила, що краще думати не мовчки, а розповідати нам якусь історію. Думає вона, поглядає на яйце, а нам каже, що має намір купити автомобіль для мандрівок. Ми питаємо її: може, це яйце автомобіля? Вона ж відповідає, що автомобіль не висиджує яєць. А тим часом гумове яйце зненацька розкололося, з нього висунулася якась мордочка й загрозливо просвистіла: «С-с-с-с-с!» Сиворакша сахнулася так швидко, що в одну мить підхопила всі свої тисячу триста бантів і блискавично зникла разом зі своїм французьким журналом 1903 року. Цвір дав задній хід, а Чику підскочив і повис над гніздом. Ми перебралися на верхні гілки і жахнулися, побачивши, що з гумового яйця вилазить безнога тварина й люто сичить: «С-с-с-с-с!», — загрожує цілому світові й розглядає нас хижими очима. То була гадюка.

Чику, поповнюючи свою колекцію, знайшов гадюче яйце. Розбійниця, що росла в темних підземеллях, дивилася так похмуро і злісно, наче весь світ перед її очима був чорний. Вона шипіла-шипіла й спустилася вниз по дереву.

— Ну, бісова душа! — вигукнув Чику. — Нумо, подивімося, чи не гадюче й друге яйце, викопане з землі, бо й з нього теж може вилізти гадюка або динозавр.

Підійшли ми до колекції, глянули на друге яйце, постукали легенько по ньому, а Чику вигукнув:

— Гадюка ти чи динозавр, озовися!

Те, що було всередині, помовчало-помовчало і чхнуло.

— Не вірю, щоб динозавр міг чхати, — сказав Чику, — але на всяк випадок увімкни задній хід, щоб можна було одразу втекти.

Постукали ми знов, та ніхто не озвався. Тоді Чику щосили вдарив по яйцю, воно розкололося навпіл і з нього вивалилась черепашка. Вона примружилась на сонці і знов чхнула.

— Яка ж ти дивна, — сказав Чику, — розбила шкаралупу, щоб вийти на білий світ, і знов вилазиш із шкаралупою.

— Що вдієш, — відповіла черепашка. — Я весь час ходжу такими шляхами, де немає ні заїжджих дворів, ні готелів, а коли стемніє, мені ж треба десь переночувати. Тому й доводиться носити на собі хатку, бо коли мене застане ніч у дорозі, я залажу всередину, замикаюсь від розбійників і лягаю спати.

Сказавши це, черепашка спитала, де є питна вода, і ми показали їй на річку. Черепашка перекинулась через гніздо разом зі своєю хатою, впала на траву і неймовірно швидко подалася до річки. Через місяць ми побачили її знов, вона була вже на півдорозі до річки.

Колекціонування яєць. На передньому плані видно яйце черепахи, а на задньому — ноги горобчика Довгоніжки. Він розглядає невідомі йому яйця.

Чику засукав рукава, перевірив усі експонати колекції. З одного павукового яйця вилупилося аж сто павученят і виходили ще, але ми знали лічбу лише до ста, тому всіх це змогли порахувати. Принаймні їх було набагато більше ста.

— Тільки павуки здатні на таке, — сказав Чику. — Горобчик ніколи не покладе сто горобенят в одне яйце, щоб вони штовхались там, перечіплювались ногами або крилами, як люди ліктями в трамваях.

Відтоді наш друг не брав до своєї колекції жодного яйця, якщо не був певен, що воно не пташине.

— Мусиш знати, шановний добродію, що кожна жаба своє болото знає, а кожен колекціонер — свою колекцію. Чому ти почав колекціонувати плазунів, шановний добродію? Де ти бачив, щоб плазун колекціонував горобчиків? Не бачив і не побачиш, шановний добродію, бо плазун думає, як би тебе з’їсти, а ти взявся їх колекціонувати. Е-е-е-х, шановний добродію, шановний добродію!