і) людський млин
Зовсім інше про знищення жидів у Бельзеці повідомляє д-р філософії Стефан Шенде:
"Людський млин (Menschenmuhle) мав приблизно 7 км у діаметрі… Переповнені жидами потяги йшли в тунель і попадали в розташоване під землею місце страти… Роздягнених догола жидів заводили у гігантські зали, в яких за один раз уміщалося кілька тисяч чоловік.
Зали мали металеву підлогу, що могла опускатися. Підлога в цих залах разом із багатьма тисячами жидів опускалася в розташовані під нею басейни, доки ті, хто стояв на залізних пластинах, не погружалися цілком під воду. Коли всі жиди, котрі стояли на металевих пластинах, були вже по стегна у воді, у воду пускали електричний струм. Через кілька митей всі жиди, тисячами, були мертві. Тоді металева підлога піднімалася нагору.
На ній лежали трупи вбитих. Знову вмикали струм, і металева підлога розжарювалась добіла, перетворювалась на крематорій — доки всі трупи на ній не перероблялися в попіл… Кожний потяг привозив від 3 до 5 тис., а подеколи й більше жидів. Траплялися дні, коли гілкою на Бельзець прямувало по 20 і більше таких потягів. Сучасна техніка при нацистському режимі справляла свій тріумф. Проблема, як знищити мільйони людей, була вирішена".
к) затоплення
Відповідно до повідомлення ізраїльського "експерта з голокосту" Ієгуди Бауера, румуни в Одесі більшу частину з 144 тис. жидів втопили. Про цей метод вбивства повідомляло також підпільне агентство друку у Варшавському гетто, оповідаючи про Бабин Яр: "У Києві не залишилося живим жодного жида після того, як німці все жидівське населення Києва скинули у Дніпро".
л) хлористий газ, конвеєрний розстріл, окріп, кислоти
Стверджують, що за допомогою цих засобів убивали в Треблінці.
Про всі ці історії сучасні прихильники "голокосту" не хочуть нічого знати, натомість свого часу всі вони були підтверджені "свідками, що заслуговують довіри," — як це нині відбувається з ГК, сумніватися в існуванні яких, однак, заборонено законом у цілому ряді країн вільного західного демократичного світу.
Г. Де знаходились "газові камери"?Після того, як камери з гарячою парою, млини, вагони з вапном і т. п. були успішно замінені на ГК, серед істориків десятиліттями триває ворушня довкола питання, де ГК були розташовані.
а) перша фаза
Кожний, або майже кожний КТ мав одну й більше ГК, — так стверджувалося в перші післявоєнні роки. На Нюрнберзькому процесі табірний лікар Дахау дав таке свідчення: "ГК були готові в 1944 р. і д-р Рашер запропонував мені випробувати їх на перших жертвах. З 8–9 персон, посаджених до камери, троє подавали ознаки життя, інші були мертві. Їхні очі були червоні, а обличчя розпухлі".
Наочний опис ГК у Бухенвальді дає свідок, "що заслуговує довіри" — очевидець Чарльз Хаутер:
“Швидке проведення знищення вимагало спеціальної техніки. Деякі особливо прискіпливо сконструйовані камери мали колони із прозорого матеріалу, в яких утворювався газ, який потім виходив назовні крізь стінки. Інші були простіші, але всі вони виглядали чудово. Можна було легко зрозуміти, що будували їх із задоволенням і вони були давно заплановані — тому вражали всіма естетичними достоїнствами. Вони були частиною табору, сконструйованою з особливою любов'ю”.
Табірний лікар Персі Трейт у Равенсбрюці засвідчив: "Згадую, що багато польок були вбиті пострілом у потилицю. Але оскільки ці розстріли відбувалися бурхливо і залишалася небезпека, що під вогонь потраплять також і живі — я подбав, щоб спосіб убивства був пристойним. І це були ГК".
Щось незбагненне відбувалося в замку Хартхайм під Лінцем (Австрія), де було отруєно від 1 до 1,5 млн. чоловік. Процитуємо визнання коменданта Маутхаузена Франца Цірайса:
"Группенфюрер СС Глюк наказав слабих ув'язнених оголосити душевнохворими і отруїти їх газом у великій будівлі. Там було вбито від 1 до 1,5 млн. чоловік. Місце це називається Хартхайм, воно розташоване в 10 км від Лінца".
б) із серпня I960 р.: на території старого Рейха газових камер не було
У серпні 1960 р. керівник мюнхенського Інституту сучасної історії Мартін Брошат писав:
"Ні в Дахау, ні в Берген-Бельзені, ні в Бухенвальді жидів та інших ув'язнених газом не вбивали… Масове знищення жидів газом почалося в 1941-42 р. і відбувалося винятково лише у спеціально вибраних для цього й оснащених відповідними технічними пристроями місцях, у першу чергу на окупованих польських територіях (але не в старому Рейху): в Освенцімі, Собіборі на Бузі, Треблінці, Хелмно й Бельзеці".