Лист про льох для умертвіння газом.
Мабуть у кожному творі про голокост міститься вказівка на лист, який керівник будівельного управління в Освенцімі Бішоф послав 29 січня 1943 р. своєму шефові в Берліні Каммлеру. Там є таке місце:
"Крематорій II, на будівництво якого були кинуті всі сили, незважаючи на величезні труднощі й холодну погоду, готовий… Залізобетонне перекриття для трупів через холоди поки що не поставлено. Але це несуттєво, оскільки тут можна користуватися підвалом для фумігації".
(Слово "Vergasung" має низку значень: газифікація, газоутворення, карбюрація, фумігація, тобто окурювання у випадку боротьби з комахами. Останнім значенням у словнику вказане — умертвіння газом).
Цим, передбаченим будівельним планом "підвал 1 для трупів" у крематорії II, прихильники теорії винищення вважають тільки ГК. "Підвал 2 для трупів" виконував у такому випадку функцію приміщення, де роздягалися приречені на смерть.
Пояснення, які до останнього часу давали цьому листу ревізіоністи, не переконливі (що там, наприклад, зберігали циклон-Б). Вирішити це питання вдалося авторові разом з Карло Маттоньо в 1995 р. у Москві. У крематорії ІІ планувався пристрій для проведення дезінфекції. Тоді, наприкінці 1942 р. — на початку 1943 р., в Освенцімі з особою силою лютував тиф, і розвантажувальних камер не вистачало. Легко зрозуміти, що в такому випадку під розвантажувальні камери були пристосовані приміщення рудиментарної вентиляції, а це й був підвал для трупів у крематорії.
Ми припускали, що існувало чимало документації щодо камери дезінфекції в крематорії II, але Совєти відібрали її при перегляді папок, оскільки вона суперечила офіційно прийнятій версії. Документи, знайдені нами в архіві, залишилися в такому випадку через недогляд цензорів. Ми ще повернемося до цього.
VIII. Свідки "газових камер" Освенціму (Розділ 1)
Тому, кого хвилює проблема "голокосту", можна настійно порадити відвідати Освенцім. Йому негайно ж впадуть в очі різного роду нісенітниці: за вікнами вітрин височіють гори жіночого волосся "що належали убитим газом"; всі вони в основному попелястого кольору і неабияк нагадують льон або коноплі.
Гори взуття мають доводити масові вбивства, хоча доводять вони лише те, що їх хтось тут зібрав. Найбільше вражають до абсурдності малі приміщення, в яких нібито було вбито і спалено, на думку "істориків", чи то 9 млн., чи то 470 тис. чоловік.
Прихильники теорії знищення вказують на наступні приміщення, що використовувалися для отруєння газом:
— зала для трупів у крематорії основного табору;
— два перебудовані у ГК селянські будинки в 3 км від основного табору;
— так званий "льох для трупів" у крематоріях II і III;
— кілька приміщень без назви в крематоріях IV і V.
У ГК основного табору (згідно з Прессаком) на початку 1942 р. було знищено близько 10 тис. чоловік. З весни 1942 р. до весни 1943 р. убивства проводилися в селянських будинках і в бункерах 1 і 2. З весни 1943 р. газом вбивали в крематоріях Біркенау, крематорій II — головне місце вбивства в Третьому Рейху.
Як ми вже говорили, підтвердити все це нічим — немає жодного документа, жодного фактичного доказу. Тому, як останній тріумф прихильників теорії знищення, залишаються свідки. У нашій книзі "Освенцім. Свідчення виконавців і очевидців голокосту" ми розглянули 30 головних показів свідків. Таку роботу вже кілька десятиліть тому назад повинна була проробити гільдія офіційних істориків, але — ні, вони надають це робити ревізіоністам.
Б. Деякі технічні й природно-наукові факти, що роблять показання свідків нереальнимиЯкщо покази свідків розглянути під збільшувальним склом, то миттєво відкриється, що в них містяться речі, неможливі з погляду техніки і законів природи. От деякі з безлічі абсурдностей:
1. Блакитний туман над трупами. На франкфуртському процесі (1963-65) із приводу Освенціму перед судом постав як особливо достовірний свідок есесівський водій Ріхард Бек. Він дав наступні свідчення: "Незабаром після того (тобто, після отруєння) двері, за якими були вбиті ув'язнені, відкривалися і можна було бачити блакитний туман, що висів над величезною купою трупів".
Бек ніяк не міг бачити "блакитного туману", оскільки синильна кислота зовсім безбарвна. Її назва походить від синього кольору пігменту, що утворюється в результаті її з'єднання із залізом.
2. Синювате забарвлення жертв. Мільтон Букі, "що пережив голокост", повідомляє: "Через 2 хвилини після того, як відкривалися двері, нам наказували забрати трупи, і ми вантажили їх на візки. Трупи були голі й деякі покриті синіми плямами".