"Немає отворів — немає голокосту" (Р.Форіссон).
в) вентиляція "газових камер" після отруєння
В Освенцімі для боротьби з вошами застосовувався інсектицид циклон-Б у гранулах. Згідно з даними фірми-виготовлювача, гранули за кімнатної температурі виділяли газ протягом 2-х годин; за більш низької — довше. Якби існувала ефективна вентиляція — а вона існувала лише в камері дезінсекції, а не в ГК — то відкривати камери можна було б не раніше, ніж через 2 години.
Тільки в одному свідченні говориться, що час між подачею газу і розвантаженням "камери смерті" був "тривалим". Це свідчення Хесса, який стверджує, що смерть від газу була миттєвою; однак крім нього такого ніхто не підтверджує. Зазначене свідчення спростував Карло Маттоньо.
Свідки варіюють час між вкиданням циклона і смертю жертв у межах від "негайно" до 20 хв. Оскільки газ виділяється близько 2 годин, то навіть за наявності чималої кількості гранул "миттєва" смерть є неможливою; тому зупинимося на 20 хвилинах. Час між початком екзекуції і вивантаженням становить у показаннях свідків щонайбільше 50 хвилин. Наведемо один особливо яскравий приклад. Д-р Чарльз Бендель, румуно-французький лікар віросповідання Мойсеєва, на проведеному британцями в 1946 р. судовому процесі, що направив на шибеницю двох ні в чому не винних людей, показав:
"Приблизно о 12 годині прибув новий транспорт на 800-1000 чол…Відкрилися двері (крематорію IV) і людей упхнули до ГК. Її стеля була настільки низькою, що здавалося, нібито вона лежить на головах… Чулися лементи і стогони тих, хто бився об стіни. Так тривало 2 хвилини, опісля запанувала тиша. Через 5 хв. двері відкрилися, але протягом 20 хв. до камери не можна було ввійти. Потім особлива команда приступилася до роботи. Коли відкрилися двері, частина трупів вивалилася назовні, настільки щільно була набита камера. Трупи так спресувалися один з іншим, що їх було майже неможливо розділити… Кому хоч раз доводилося бачити набиту трупами ГК 1,5 м висотою — ніколи цього не забуде. Особливій команді доводилося ще теплі трупи, що кровоточили, буквально видирати з камери. Але перш, ніж кинути їх у могилу, приходили цирульник і дантист, обстригали трупи й виривали у них зуби… Я не міг впізнати людей, які колись мали людську зовнішність. Вони — дияволи. Адвокат із Салонік, електроінженер з Будапешту — вони більше не люди. Під час роботи (у ГК) вони ще обсипали всіх градом ударів дерев'яними й гумовими ціпками… Після півтора годин роботи все було скінчено і новий транспорт надійшов до крематорію IV".
Зі своїм хворим мозком Бендель стверджує наступне:
— вже через 7 хв. після того, як гранули почали виділяти газ, двері камери відкривався і газ, природно, витікав у коридор, де чекали кінця процедури стійкі проти отруєння синильною кислотою есесівці;
— через 20 хвилин особлива команда рушила без протигазів — адже якби вони їх надягли, то хто б зміг побачити їхній диявольський вигляд? — до ГК і починала працювати серед газових виділень, що продовжували густішати (продовж ще півтора годин);
— після того, як жиди в битком набитій камері вмирали, "спресовані один з іншим", то вони падали так, що в камері висотою 1,5 м утворювали купу із трупів;
— 800-1000 трупів обробляли один цирульник і один дантист. Вся робота вершилася за 1,5 години, це означає, що за 5400 секунд дантист виривав (якщо брати за середнє, що в кожного не вистачало чотирьох зубів) 22400 зубів — по 4 зуби на секунду!
І цей Бендель вважається найзначнішим свідком ГК!
г) робота без протигазів у парах синильної кислоти
Крім Бенделя, й інші свідки описують роботу в ГК без протигазів. Филипп Мюллер своє перше входження до ГК описує так:
"Мій погляд упав на напіврозкриту сумку, де я побачив продукти, імовірно видані на дорогу. І тоді я зробив вигляд, що однією рукою тягну труп, а іншу засунув у сумку. Я заграбастав там шматок сиру й пиріг з м'ясом і, стежачи за дверима, щоб мене не помітили, заходився моїми вимазаними кров'ю руками розламувати пиріг і жадібно, немов звір, заковтувати його".
Якби Мюллер був у протигазі, то "жадібно, немов звір" він нічого б не зміг заковтнути. Деякі свідки, між іншим, стверджують, що жертв перед отруєнням роздягали, щоб увібраний одягом циклон не отруїв зондеркоманду. Варто було б подумати і про спецодяг для членів особливої команди, тому що під час роботи вони повинні були сильно пітніти, а тоді контамінація (зараження) через шкіру сильно зростає. Однак про спецодяг не згадує жоден свідок.
IX. Свідки "газових камер" Освенціму (Розділ 2)