Підсумок: жиди важко постраждали під час Другої світової війни, вони понесли чималі людські втрати. Однак не буває воєн, де не страждають, не гинуть люди. У Дрездені 250 тис. чоловік протягом однієї ночі загинули в страшних муках — згоріли, були поховані під руїнами; у Ленінграді сотні тисяч росіян померли від голоду; 180 тис. чоловік загинуло під час придушення Варшавського повстання. Важко страждали не лише ув’язнені КТ, але й росіяни, і німецькі солдати на фронтах. Тож, чи насправді страждання жидів неабияк перевершують у відсотковому відношенні втрати інших народів? Відповіддю на ці питання ми тепер і займемося.
V. Хто один раз збрехав…
Якщо розповсюджувані ортодоксальними істориками протягом десятиліть заяви та обчислення розглянути під збільшувальним склом, то можна виявити, що там панує жахлива плутанина, і що офіційна версія постійно міняється — як у романі Джорджа Оруелла "1984". От кілька показових фактів.
А. Число жертв Освенціму
В найбільшому КТ, улаштованому НС, померло:
— 9 млн. чол., відп. до фільму "Nuit de Brouillard" (Ніч і туман);
— 8 млн. чол., відп. до опублікованого в 1945 р. повідомлення французького Відомства з вивчення військових злочинів;
— 7 млн. чол., відп. до свідчення ув'язненого Рафаїла Фейдельсона;
— 6 млн. жидів., згідно з даними жидівського видавця Тіберія Кремера;
— 5 млн. чол., з них 4,5 млн. жидів, згідно з "Le Monde" від 20 квітня 1978 р.;
— 4 млн. чол., відп. до Нюрнберзького трибуналу;
— 3,5 млн. отруєних газом, з них 95 % були жиди ("багато" інших померли з інших причин), відп. до думки кінорежисера Клода Ланцмана;
— 3,5 млн. чол., з них 2,5 млн. були отруєні газом тільки до 1 грудня 1943 р., відп. до визнання першого коменданта Освенціму Рудольфа Хесса;
— 2,5 млн. чол., відп. до свідчення ув'язненого Рудольфа Врби;
— 2–3 млн. убитих жидів і тисячі нежидів, відп. до визнання есесівця Перрі Броуда;
— 1,5–3,5 млн. жидів отруєно тільки між квітнем 1942 р. і квітнем 1944 р., відп. до заяви ізраїльського "експерта з голокосту" Ієгуди Бауера, зробленої в 1982 р.;
— 2 млн. отруєних газом жидів, відп. до свідчення Люсі Давидович;
— 1,6 млн. чол., з них 1352980 жидів, відп. до заяви Ієгуди Бауера, зробленої в 1989 р.;
— 1,5 млн. чол., відп. до заяви польського уряду, зробленої в 1995 р.;
— близько 1,25 млн. чол., з них 1 млн. жидів, відп. до заяви Рауля Хільберга;
— 1–1,5 млн. чол., відп. до заяви Ж.-К.Прессака, зробленої в 1989 р.;
— 800–900 тис. чол., відп. до жидівського історика Геральда Рейтлінга;
— 775–800 тис. чол., з них 630 тис. отруєних газом жидів, відп. до заяви Ж.-К.Прессака, зробленої в 1993 р.;
— 670–710 тис. чол., з них 470–550 тис. отруєних газом жидів, відп. до заяви Ж.-К.Прессака, зробленої в 1994 р.
Як бачимо, число жертв із роками поступово, але відчутно скорочується. Втім, загальне число жертв "голокосту" в 5–6 млн. від цього ніяк не коливається. З цих 5–6 млн. можна вилучати сотні тисяч, навіть мільйони — вони залишаться все тими ж. Така математика "голокосту"!
На які ж документи, на які розкопки масових поховань спираються голокостники, скорочуючи число жертв? Ні на які! Всі наведені вище цифри є чистою вигадкою, без будь-якої причетності до документованої реальності табору Освенцім. За розрахунками ревізіоністів, там померло близько 150 тис. жидів (Форіссон) або 160–170 тис. (Маттоньо); з них отруєних газом — нуль. Епідемії, у першу чергу сипняк, були головною причиною такої жахаюче високої смертності.
Б. Мило з жиру жидівНа Нюрнберзькому процесі совєтською стороною стверджувалося, що з жиру вбитих німці робили мило. Ця вульгарна, страшна казка регулярно, протягом десятиліть спливає у світовій пресі, подібно до чудовиська озера Лох-Несс. З поетичним натхненням вона була прикрашена Симоном Візенталем:
"Останнього тижня березня (1946 р.) у румунській пресі з'явилося унікальне повідомлення: у маленькому румунському містечку Фольмігени була проведена урочиста церемонія поховання на жидівському цвинтарі 20 ящиків мила…На ящиках стояв напис R.J.F. — "чистий жидівський жир"… Наприкінці 1942 р. перший раз з'являється жахливе слово — "транспорт для мила". Це було у Варшавському воєводстві, а фабрика перебувала в Галичині, у Бельзеці. На тій фабриці з квітня 1942 р. по травень 1943 р. перероблено 900 тис. жидів на сировину… Культурному світу важко зрозуміти, з яким задоволенням нацисти і їхні дружини дивилися на це мило. У кожному шматку вони бачили цирковий трюк, за допомогою якого туди був схований жид, що міг би бути другим Фрейдом, Ейнштейном або Ерліхом… Поховання цього мила… виглядало як щось протиприродне. Зачарована журбота, що сиділа в цьому маленькому предметі щоденного користування, розривала навіть скам'янілі серця людей XX століття. В атомне століття повернення до темної середньовічної кухні відьом діє як примара. І все-таки це правда!".